Роман француза Франсуа Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель» складається з цілих п’яти книг, чотири з яких присвячено Пантагрюелеві і одна – Гаргантюа. Ці двоє, як, може пам’ятати кожен з нас зі шкільного курсу зарубіжної літератури, батько й син. У перших двох книгах автор розповідає як народились ці двоє, про їхнє дитинство. Це зразкова ренесансна проза, але є тут і так званий низький гумор, гротеск. А ще цей роман дуже натуралістичний – сотні описів того, як пожираються тисячі страв і те, куди вони потім йдуть. Крім того, в романі повно сатирі – різкої, їдкої, ядучої, але саме вона додає певної перчинки оповіді. Найбільше тут дістається церкві: і монахам, і духовенству. Що цікаво, у юності сам Рабле був монахом і знав багато про своїх колишніх колег. «Гаргантюа і Пантагрюель» - твір настільки специфічний, що рекомендувати його комусь, мабуть,не наважусь, та й сама перечитувати цю книгу навряд чи буду. Але як досвід незвичайного класичного читання він безумовно вартує часу та витрачених зусиль.