В руки Хулии (художника-реставратора музея Прадо) попадает картина "Фламандская доска", на которой изображена партия в шахматы. Как оказалось, художник изобразил реальных людей, живших в 15 веке. На рентгеновском снимке сразу обнаружили загадочную надпись "Кто убил рыцаря?", закрашенную самим автором. Хулия и несколько ее друзей решились взяться за расследование убийства, произошедшего пять столетий назад. Начало очень многообещающее, я рассчитывала на приключения в стиле Дена Брауна. Но тут меня ждало разочарование((( Наши герои решают разыграть шахматную партию, изображенную на картине и попытаться разгадать загадку, вложенную автором в это произведение искусства. По факту, в книге происходят загадочные убийства и очень хочется узнать, как же они связаны с картиной. Книга нудновата, особых приключений в ней нет. А концовка - это просто какой-то кошмар. Просто потому, что так решил автор, без какой-либо логики. Ничего в книге этого не предвещало, почему так? Да просто потому. Как по мне, то на хороший детектив это вообще не тянет. Пожалуй, больше я не буду читать произведения автора.

Знайшовши книгу «Фламандская доска» Артуро Переса-Реверте, першою моєю думкою було: «Ось вона! Книга з цікавим сюжетом і таємницями, покритими пилом часу!». А ні! ((( Скажу одразу, книга мене розчарувала. Наскільки я була в захваті з перших її сторінок, настільки я в ній розчарувалась вже після декількох розділів. А все так гарно розпочиналось… Старовинна картина, в якій геніальний художник приховав ключ від таємниці вбивства доблесного лицаря, яке сталось п’ятсот років тому, молода дівчина реставратор, яка має відгадати загадку, яка прихована в картині. Не сюжет, а цукерка! Але, чим глибше в ліс, тим товстіші партизани…. З книги з цікавим сюжетом «Фламандская доска» перетворюється на посібник по грі в шахи. Чесно, там навіть картинки намалювати не полінились, з описанням ходів. Всі дії, всі характери діючих осіб пояснюють з точки зору гри в шахи, і це могло б бути цікаво, якби не було так нав’язливо. І ще, якщо можна б було виділити в книзі, такі собі, слова-паразити, то в Переа-Реверте це було б сигарети і шахи. Навколо них і крутиться весь сюжет аж до оскоми. Кінцівка ж взагалі абсурдна як по своїй суті, так і способі, яким автор її виклав. Одним словом РОЗЧАРУВАННЯ.

Здається, всі навколо Хулії просто подуріли на шахах! А все через картину, яку вона реставрує - "Фламандську дошку". Шар фарби приховує напис "Хто вбив лицаря?" і дізнавшись про нього, дівчина опиняється в епіцентрі моторошних, але цікавих подій. "Фламандська дошка" - інтелектуальний детектив у всій його красі. Мета розповіді - не просто дізнатись, хто ж убивця, а розкрити багато таємниць і дістати багато скелетів. Згодна, сюжет не карколомний, але насичений, не в'ялий. Сповнений оригінальними образами та цікавими роздумами. Роман занурює у світ інтелектуалів, поціновувачів мистецтва й філософії. Надзвичайно цікаво описані процеси реставрації картин. І ринок мистецтва теж цікаво освітлено. Так, саме "ринок", де безжальні акули бізнесу роблять гроші на шедеврах. А часом і самі ліплять "шедевр" із порожнього місця. Значну роль у книзі відведено шахам. Людині, не зацікавленій у цій грі, може бути трохи важко, але доводиться разом із головними героями поламати голову над партією, в якій шахи перемішались із реальними людьми та історичними постатями XV століття. І пам'ятайте, що кожен хибний хід може привести до ще однієї смерті. Страшно? Ні, але смертельно цікаво!