Що може бути чеснішим, цинічнішим та іронічнішим, ніж правда з вуст старого огидливого блазня? Все життя він плював людям в обличчя, а вони сміялися і підносили його на олімп. Та врешті-решт їхній сміх зненависнів, а за плече холодною цупкою рукою тримає старість - і що залишилося? Лише шукати Бога, любов та безсмертя. Але Бог перетворюється на секту, любов - на порнографію, а безсмертя - на безкінечну самотність...
