У монографії розглянуто проблему становлення та функціонування львівської історичної школи Михайла Грушевського. Відтворено її історіографічні образи, проаналізовано евристичний потенціал залучених джерел. Реконструйовано структуру та персональний склад школи, показано особливості комунікативних практик, з’ясовано питання лідерства та психологічного клімату, проблему рецепції молодими істориками творчості вчителя. Простежено трансформацію вироблених М. Грушевським схоларних традицій в роки Першої світової війни та у міжвоєнний час. Досліджено внесок галицьких учених у розробку різнопланової конкретно-історичної проблематики.

Для істориків, грушевськознавців, широкого кола читачів.