О-о-о-о, прекрасна книга! Ось те, що можу з усією наполегливістю рекомендувати. Маю її ще з першого видання - придбав 17 років тому. Так вийшло, що це одна з книг (нарівні з такими ж історико-романтичними, львовознавчими речима Юрка Винничука), з яких формувалася моя свідомість, на яких я зростав, і завдяки яким і став урбаністом та дослідником міської історії. Краєзнавчі розвідки, що видавалися львів'янами на рубежі 90-х і 00-х - чи не найкращі видання з локальної історії Львова, дійсно золотий фонд краєзнавства. Так сталось, що вони, писані людьми старшими, із попередніх поколінь - Винничуком, Лемком - ідеально зрезонували зі світоглядом нас, молодих: адже ми народилися чутливими до тонкощів, деталей, а там - у Лемка та Винничука, їх так багато було! "Львів понад усе" - це власне з тих видань, де закінчується проза, і починається штука більш наукова - урбаністика; або ж навпаки: де закінчується суха наука (історія, краєзнавство) - і починається щось більше: чуттєвий, суб'єктивний - але від того тільки ще більш цінний опис історії, що ведеться крізь власну призму. Про Ілька Лемка треба окремо сказати, що це унікальна і дуже обдарована людина. Хоча, хто його у Львові не знає? На сьогодні Лемко - вже жива легенда щонайменше в двох іпостасях: як письменник, і як музикант однієї з перших справжніх рок-груп Львова часів Союзу - "СуперВуйки". Музика була його найранішим і головним талантом, талант письменницький проявився значно згодом - але не став несподіванкою. Адже, як і кожен музикант, Ілько - натура чутлива, творча, відчуває світ зі всім багатством деталей; до того ж - Рак по гороскопу, а цей типаж дуже часто характеризується красномовством, емоційністю та доброю пам'яттю, що грає на руку при написанні таких ось спогадів. Нотатки Ілька, великою мірою біографічні, є цінним джерелом для розуміння історії міст і життя в Галичині загалом, зокрема специфічного етапу "переходу" довоєнної реальності у реальність типово радянську, яким були 50-ті роки, котрі ще застав, і зграбно описує Лемко. Добре знаючи і розуміючи (хоча і заочно) персону автора, можу сміливо ствердити: в цих текстах він виклав усе, що тільки можна було вкласти, виписав якнайдетальніше все, що було в його свідомості і підсвідомості - так, що щось більше вимагати й годі. До речі, подібним - але навіть ще більш досконалим і ідеально деталізованим твором стали його ж "Сни у Святому Саду", які також дуже рекомендую до прочитання!