Якщо любите читати, як і я, про подорожі, і шукаєте щось цікаве, то ця книга для Вас. Досі із такими країнами, як Таджикистан, Киргизстан, Казахстан, в мене, окрім нав'язаного популярними російськими серіалами, слова "чурка" нічого не асоціювалося. А читаючи цю книгу, мала змогу зрозуміти, що ці самі "чурки" у своїй більшості надзвичайно гостинні люди. Оповідь автора спочатку мене трохи знуджувала, але десь на розділі 3 стала цікавішою, адже йшлося вже про подорож Грузією. Твір нагадує трохи записки подорожей ого на коліні і цілісної картини про відвідані країни не дають. Автор швидше вловлює їхню схожість: колишні республіки СРСР, розпач за розпадом СРСР, чорна біда і нелюбов до сусідніх країн. А ще думка, що в туристів грошей кури не клюють, і їх треба і можна легко обшахраювати. Взяла з твору дві вартісні істини: важлива не так подорож, як спогади після неї. Друга: "У 21 столітті розумію набагато менше ніж знаю". Щось в цьому є... Зачепив момент ще в одному з перших розділів, який був і для автора поворотним. Він зі своєю дружиною зупинилися у добрих людей нічліг і зранку думають, як їхати далі, і попри добре ставлення до себе господарів із виразів їхніх облич розуміють, що у них трапилась якась біда. Без розуміння мови.