Я прочитала цю книгу два роки тому і вона дуже сильно мене вразила, закарбувалася в памʼяті. Книга абсолютно не звична, але я не могла відірватися від прочитання.

Суцільне розчарування. Настільки розрекламований роман, такі чудові відгуки - а насправді гіперболізована картинка, зіткана з потуг притягнути за вуха найгостріші людські почуття. На кожному кроці в мене було «не вірю!» Єдине що сподобалося - оформлення обкладинки.

Ця книга виявилася для мене абсолютно незвичним читацьким досвідом. Вона зачепила так глибоко, що ще довго не відпускала після останньої сторінки. Чесно кажучи, читалося нелегко. Автор обрав особливу форму викладу – щоденникові записи головного героя Чарлі, які змінюються разом з його інтелектуальним розвитком. Спочатку читаєш з помилками та простими реченнями, потім спостерігаєш неймовірну трансформацію мови, а згодом... Але не буду розкривати всіх поворотів сюжету. Саме ця незвичність і робить книгу такою сильною. Ти буквально проживаєш шлях героя, відчуваєш кожну зміну, кожне відкриття та кожну втрату. Це не просто історія про науковий експеримент – це глибока розповідь про людяність, про те, що робить нас людьми, про цінність кожної особистості незалежно від рівня інтелекту. "Квіти для Елджернона" змушують замислитися над багатьма речами: що таке щастя, що таке розум, як ми ставимося до тих, хто відрізняється від нас. Книга піднімає важливі етичні питання і робить це делікатно, через особисту історію, яка не залишає байдужим. Так, емоційно це непросте читання. Є моменти, коли хочеться відкласти книгу, зробити паузу, переварити прочитане. Але саме ця емоційна глибина і робить твір таким цінним. Це одна з тих книг, які залишаються з тобою, змінюють твій погляд на речі.