У монографії досліджується динаміка культурно-історичної трансформації символізму в європейському образотворчому мистецтві, яке, відповідно до авторської концепції, складається із символічної, класичної та змішаної форм, а також їх підвидів, що унаочнюють складність і неоднорідність даного виду мистецтва.

Зазначається, що символізм є основою людської культури, яка відокремлюється від тваринного світу завдяки здатності людини до символізації. Символізм на рівні образотворчого мистецтва представляє собою тенденцію домінування символічної форми, що характеризується чуттєво-образною візуалізацією символічних смислів й відзначається своєрідною специфікою в залежності від етапів розвитку європейської культури.

Для фахівців у галузі культурології, естетики, філософії, історії мистецтва й усіх, хто цікавиться філософсько-культурологічними аспектами символізму в образотворчому мистецтві.