Ця книга дісталася мені в подарунок і зацікавила тим, що отримала премію Ірини Вільде. Одразу впадає в око легкий і приємний текст та вдалі порівняння й метафори. За передмову теж окремий плюс, там відібрані вдалі цитати і пояснені деякі моменти з тексту. "Крижана карусель" - це книга, в котрій кожен знайде щось для себе, зрозуміє по-своєму і зробить висновки. Події починаються на Майдані, де люди мріють про краще життя шляхом зміни влади. У селі самі люди роблять щось для кращого життя. Цікаві уроки в школі, підприємці, керівництво - кожен вкладає свою частку в краще життя. Бо краще життя починається з людини особисто і кожен здатен щось змінити. Таке село-утопія, розвинене, а не закинуте - мрія українця. Героїня сама починає змінюватися і переосмислювати своє життя. Що насправді значиме, а що ні? Чи помилилася вона в людях, чи лише так здається. І якщо її недалека подруга гарно почувається в цій місцині, то героїні тут не дуже добре. Тут є про помсту і прощення. Спочатку було незрозуміло, до чого все йде і чому так дивно, але у фіналі пояснюються не дуже гарні дії однієї людини. Після книги починаєш копирсатися у собі, думати про минуле і майбутнє.

⠀Ця цитата гарно ілюструє і стиль, і тему "Крижаної каруселі". Попри деяку хаотичність і нереальність подій, тут нема фантастики. Знаєте, коли думаєш про події книжки: "такого не може бути", але насправді може, чому ж ні - тут ані драконів, ані вампірів. Люди з дивинкою, але хіба не всюди так? ⠀ Історія зав'язується на Майдані, під час Революції Гідності. І вчинок головної героїні, Христини, гідним не назвеш. Щоб виправити ситуацію, дівчина їде за допомогою до батька. Бере з собою подругу і вирушає у Старі Маслюки - село, де він зараз живе. І починаються пригоди, включно з крижаною каруселлю. ⠀ Христина знайомиться з жителями цього незвичного села, і щоразу дивується їхній поведінці. Це таке село з натяком на утопію, але трохи кітчу і абсурду змінюють сприйняття. Тут і уроки історії, на яких розбирають ганебні вчинки предків, і Рикша - чи то пророк, чи то бог. І казино посеред замерзлого озера, куди приїздять найбагатші люди країни. Так багато шаленства - і реальність тут. Христина не знаходить собі місця у цьому світі, хоча її подруга легко "вписалася". ⠀ У книжці багато про їжу - з нагадуванням про голод. Про революцію і тих, хто на ній наживається. Про історію, яка ходить колами. Про спробу вдосконалити цей світ - і ті самі старі методи і старі гріхи. Але, сподіваємося, наші онуки вже будуть геть іншими.

Нарешті я дістався до Дому химер. Почну із загальних характеристик. Обкладинка мені подобається. Папір білий, щільний, нагадує той, що використовується для принтерів. Особисто я більше люблю кремовий, але зважаючи на назву книги та дизайн тут все ж білий більше личить. Загалом оформлення теж сподобалося. Я вже був зрадів, що книга гарно вичитана, проте ближче до половини почали з'являтися друкарські чортики. І це не ліниві помилки, які спелчеком підсвічуються, як це буває в більшості випадків. Тут радше підступні помилки, як от не те закінчення у слові чи замість "за", "а". Також мене дратувало, що зловживають "більш" з прикметниками. Ну і вишенькою на торті стало "КПД", замість "ККД". Якщо відкинути всі ці деталі, то маю сказати, що книга написана дуже приємною, "соковитою" мовою. Іноді буває, що читаєш, а текст якийсь прісний, я б навіть сказав роботичний. Тут же навпаки і це для мене немов доповнювало атмосферу книги, навіть не можу пригадати, коли востаннє прочитання тексту було таким приємним. Книга поділена на три частини, я би їх описав наступним чином: падіння, втеча та віднайдення себе. У першій частині ми знайомимося з молодою киянкою Христиною. Дізнаємося про її минуле, про самотнє сьогодення (події відбуваються у розпал Майдану) і розмите майбутнє. Перша частина просто переповнена зимою, холодом, темрявою, самотністю і безнадією. Вона майже не знала батька, матір поїхала шукати кращої долі до США, хлопець кудись звітрився, по-суті в неї є тільки недалека подруга Желька. І ось в цій моторошній атмосфері головна героїня ухвалює не найкращі рішення і потім розплачується за це, падаючи на саме дно. Через відчай від ситуації в якій вона опинилася, вирішує втекти на Житомирщину, в село до свого батька, немов хапаючись за рятівну соломинку. І з приїздом до села розповідь кардинально міняється, атмосфера безнадії стає якоюсь "теплою і сонячною", вона потрапляє немов в утопію, такий собі ідеальний світ майбутнього. Але чим далі тим більше дивних речей вона помічає і розуміє, що тут їй не місце. І от коли назріває конфлікт (атмосфера немов розжарюється) і починається третя частина, де Христина має зрозуміти хто ж вона така і де її місце. Загалом як можна було помітити сюжет досить легко переказати декількома реченнями, але це тут не головне. У книги просто неймовірна атмосфера (і чудова мова тільки підсилює ефект), читаючи немов сам поринаєш у вир тих подій. Також я часто згадував попередню прочитану книгу "Квартира київських гріхів", бо там я скаржився на пласких персонажів, сюжети з дешевих серіалів. Так от, маю сказати, що тут все навпаки. Персонажі не ідеальні (в тому числі і наша героїня), але в них є якась "глибина", просто віриш, що вони справжні, так само як і історії, що їх оточують. Іноді здавалося б неймовірні історії, але дуже швидко усвідомлюєш наскільки вони реалістичні. А в моменти "падіння" головної героїні просто хотілося прокричати: "Ось так треба було описувати гріхи, а не тими дешевими штампами". І якщо вам мало неймовірної атмосфери, персонажів у яких віриш та історій, що їх оточують, книга просто переповнена різноманітними символами та підтекстом. Буквально в кожному абзаці. Це призвело до цікавих наслідків. Хоч книга читалася дуже легко, але прочитавши 2-3 розділи я її просто відкладав, бо вона викликала безліч думок, які треба було впорядкувати. Загалом це чудова книга, яку неодмінно треба прочитати, а може й перечитати, бо зрештою я не зміг усе скласти в єдиний пазл і відчуваю, що мені треба з часом буде до неї повернутися і поглянути під іншим кутом.