Спершу підкреслю що це будуть мої суб'єктивні думки які не являються істиною у останній інстанції. Перші 50 сторінок це наче читання творів українських класиків 19 століття з їхнім підкресленим трагізмом звідки Дочинець захотів побільше такого взяти і шокувати свого читача, тому в кого нерви слабкі на такі художні прийоми можуть кинути читання цієї книги на 20 стопінці(і їм не можна буде в цьому дорікати). Потім стає легше, сюжет починає рухатися, але в порівнянні з тим же Світованом від цього автора вийшло вторинно і наявний був самоплагіат в створенні героїв. Звісно Криничара можна читати(і урешті-решт дочитати) але перечитувати я його точно буду.

Ця книга - історія Овферія Криничара, записана ним самим... Чоловік описує свій життєвий шлях, починаючи з голодного і холодного дитинства до заможної старості. Овферій ніколи не знав ані свого батька, ані своєї матері. Всі відомості, що він мав про найрідніших людей, почерпнув від своєї годувальниці Влени, яка колись прихистила спочатку матір хлопця, а потім і саме немовля, нікому непотрібне. Але малий Овферій, котрий часом годувався і ріс разом з псами, ніколи не нарікав на долю. Він мав відкриту до людей душу та розум, готовий черпати нові знання та вміння. Коли жив з маляром Жигою, вчився від нього малюванню та приготуванню фарб; згодом найнявся в родину гончарів, де запізнався з мистецтвом приготування глини та виготовлення начиння; коли доля закинула парубка в псарню, то хлопець там став своїм для собак, які слухалися його більше, аніж головного псаря... Все життя Овферій прислухався до мудрих людей, вчився любити те, що має, і це вміння згодом допомогло йому стати одним з найбагатших людей Мукачева. Бо не важливо, хто ти є на початку свого шляху. Кінцева точка залежить лише від тебе, від правильного ставлення до людей, роботи, грошей і самого себе.

Книга "Криничар" - це рідкісне явище в сучасній українській літературі. Вона номінувалася на здобуття Національної премії ім. Т. Г. Шевченка в 2012. І, знаєте, це цілком закономірно - книга на рідкість глибока і багатогранна. З одного боку у нас є досить непростий сюжет: безрідний сирота, вимушений поневірятися в пошуках заробітку і працювати в зовсім диких умовах, з часом стає найбагатшою людиною Мукачева. З іншого боку ми маємо книгу модного нині напрямку про те, як залучити великі гроші і як правильно з ними поводитися. Незважаючи на свою двоякість, книга вийшла дуже цікавою і наповненою. Завдяки гарній українській мові з карпатським діалектом, вона вийшла дуже живою. Зауважу, що стиль написання у автора не найлегший. Так, слова красиві, незважаючи на карпатський колорит, все зрозуміло. Але спочатку читати неймовірно складно. Приблизно до середини оповідання події починають розвиватися швидше, а в кінці і зовсім несуться галопом. Тут вже книга читається легко і невимушено. У свою чергу, хочу порекомендувати цю книгу і вам. Це надзвичайно глибока і навіть у чомусь магічна книга. Безсумнівно, ви знайдете в ній щось своє.