В американському містечку на узбережжі є парк атракціонів. Набір розваг - досить традиційний:чашки-кругляшки, оглядове колесо, залізниця, криві дзеркала, кімната жахів.. Попкорн, солодка вата, фірмові кепки із песиком Гові, що є талісманом цього парку. 9 робочих днів з 7 ранку допізна, 1 вихідний. Робота в усіх іпостасях: ти і запускаєш колесо, і розкладаєш іграшки у тирі, прибираєш лабіринт та .. натягуєш "шкуру", тобто виступаєш аніматором у особі песика Гові. Троє студентів, що вирішили підзаробити за літо грошей на навчання, працюватимуть в одній команді, мешкатимуть у пансіоні в 20 хв пішої прогулянки пляжем та стануть друзями на все життя. Це буде насичене літо. Насичене не стільки виснажливою роботою чи насолодою близькістю океану, а й загадкою, бо років 20 тому у парку розваг відбулося таємниче вбивство і часом відвідувачі ще й досі бачать примару загиблої дівчини. Маніяк не був спійманий і нашого героя турбує, хто ж ним може виявитись. Паралельно розповідається друга лінія - це життя хлопчика, що прикутий до інвалідного візка і наділений даром "бачення". Досить непогана історія, щоб відволіктись, перенестись у літо, прогулятись атракціонами, відчути себе дитиною, що отримує несамовите задоволення від усіх цих розваг. Книга не страшна, інколи трохи загадкова, подекуди меланхолійна, але легко забуваєма.

"Країна розваг" (або "Джойленд") — дуже проста книга з невибагливим сюжетом. Якщо після її прочитання ви подумаєте, що "оце воно і є Кінг", то буде хибною думкою. Це те, що в нього залишилось після стількох успішних творів. Гадаю він хотів спробувати написати детектив із невеличким вкрапленням містики. Але (суб'єктивно) в нього не вийшло. Порівняйте з "Містером Мерседесом", що вийшов на рік пізніше. Можливо "Країна розваг" була "пробой пєра" і він зрозумів, що йому потрібно. Сюжет не динамічний, історії персонажів не цікаві, переживання головного героя поверхові і незначні. Цікаво було на тому моменті, коли розкрилась особистість вбивці і все. Скажу так: це дуже в стилі Кінга, коли багацько другорядних персонажів, з якими він "змушує" читачів познайомитись ближче. Комусь це не подобається, але у більшості випадків це має значення для подальшого руху сюжетної лінії. Але-але... Не цього разу. Взагалі не зрозуміло, навіщо було використовувати саме такий образ хлопчика та додавати надприродні здібності. Загалом, не зачепило. Якщо б дали почитати без називання автора, я би і не подумала що то — Кінг. Навіть прохідне "Відродження", створене в тому ж періоді, дійсно Кінгівське, а це... Не рекомендую.

Багато людей мені казали, що якщо не дуже подобаються жахи, то знайомство зі Стівеном Кінгом треба починати сами з цього роману. Дякую усім літературним янголам охоронцям, що не обрала цю книгу, як стартову у автора, бо тоді кохання могло і не трапитись. Сюжет трохи банальний: молодий хлопчина страждає, бо його кинула дівчина. Він вирішує влітку попрацювати в парку атракціонів, але все це переростає у рік. У цьому парку є моторошна таємниця, яку йому доведеться розгадати, хоча і не без риску для життя. Чесно, мене це все не зачепило. Якось сиро, зовсім не схоже на Стівена Кінга. Але це його спроба себе у детективному жанрі, який не є його звичною нішою. Як не крути, а Стівен Кінг Король жахів і містики, а не американська Агата Крісті. Мабуть, це був перший блін комом. Ні, не скажу, що це повна нісенітниця, але якщо порівняти з іншими його працями, цей твір зовсім сіренький. Тому, не рекомендую цю книгу для першого знайомства з автором. А ті, хто вже читав інші твори Стівена Кінга, будьте готові к тому, що це щось середнє.