Листи ведмедя Степана – це подорожні нариси, написані від імені то в півкулі західній, то у східній… середньостатистичного українського ведмедика. Це історії з різних екзотичних країн і міст, а також міст України, які Степан справді відвідав. Тут багато іронії та інтертекстуальності. Пишучи листи до своєї хазяйки, Степан проводить короткий курс української і світової літератури. Країна ж призначення для ведмедика завжди Україна.

«Історія така: я знайшов своє призначення. Спочатку, як ти пам'ятаєш, я хотів стати пінгвіном-перевертнем, себто перевертачем пінгвінів. Ну, ти знаєш: коли бідні пінгвіни, що висиджують яйця, лякаються літаків, падають на спину і чеберяють лапами, а підвестися не можуть, то підіймати їх, виходить, нікому. Але днями побачив у новинах молоду жінку, яка вирішила займатися тим, що в неї найкраще виходить, ‒ обійматися. Оскільки сегмент ринку обіймів уже опанований, я для себе вирішив, що можу писати самотнім людям листи. Воно, може, в мене не так добре виходить, як у тої дівчини ‒ обійматися, але я буду дуже старатися. Пам'ятаєш пісню, тар-ра-ра-ра-ра-ра-ра, «One of Us» називається. Знаєш, інколи навіть Бог приходить зморений із роботи, знімає плаща, вмиває руки й обличчя, вмикає автовідповідач, а там ‒ ніхто-нічого. Тоді він ставить чайника на плиту... а далі ‒ звичайна процедура».