Події відбуваються в Германії за часів Другої світової війни. Розповідь іде він третьої особи, а саме - від Смерті. Він (так, тут Смерть позиціонує себе як чоловік) спостерігає за дівчинкою Лізель протягом майже всього її життя, і зустрінуться вони тричі. Ще тут буде хлопець, який хотітиме її поцілувати. Також Єврей, якого вони незаконно переховуватимуть. І велика любов до книг. Книга не про війну. А про людей під час війни. Далі прочитайте самі, адже вона варта уваги. Книга зараз відгукується дуже сильно, на жаль. Адже зізнайтеся, за ці майже три місяці кожен (може кожен другий) з вас замислювався про смерть (гори в пеклі росія і путін). Пункт, до якого хочу повернутися, - це те, що книга від імені Смерті. Як на мене, це геніально. Адже Смерть бачила багато, і вставки посеред основної історії,про його спогади додавали драматичності і якогось містицизму. В той час, як історія про дитину, яка примусово дорослішатиме. Як і багато дітей тепер. Книга дивна тим, що, попри важку тему, читається легко, автор пише дуже кайфово (була здивована, що не чула про його інші книжки, а вони є). Тож рекомендую. І, мабуть, всім без розбору бо її треба прочитати, я вважаю.

Каждый читатель в данной книжке сможет найти свой глубинный смысл и расставить в ней свои акценты, поскольку роман многогранный и охватывает много человеческих проблем, в частности: жизнь обычных людей в охваченной войной стране, поиск собственной правды среди массы идеологической информации, важность общечеловеческих ценностей и жизни любого человека, психологическое спасение людей от трагедий и ужасов войны и др. Основные события проживаются девочкой Лизель, ее близкими и знакомыми, которые ищут способы выжить и остаться людьми в военной Германии. Каждый персонаж проходит свой путь и свои испытания в этой войне, и каждый пытается найти для себя спасение (как физическое, так и психическое). Для Лизель таким спасением оказываются книжки, которые она потихоньку и втайне таскает из огромной библиотеки в доме мэра. Книги создают для Лизель особый мир, в котором нет войны, и это помогает девочке держаться. Кроме того, автор тонко прописывает идею хрупкости человеческой жизни, которую можно потерять в один миг, а также раскрывает тему спасения благодаря взаимовыручке и взаимопомощи. Тяжелый, но яркий и проникновенный роман.

Дочитувала і ревіла, як не в себе. Воно й недивно - події відбуваються під час Другої світової, чого ж іще чекати. Погляд на війну очима Смерті, від імені якого йде розповідь. Погляд на війну очима маленької німецької дівчинки з небагатої вулиці, її прийомної родини та друзів. Як жилось німцям? Як жилось тим, хто не підтримував ідеї Гітлера? Хто прагнув лишатись людиною, не розділяючи навколишніх за расою, вірою, походженням? Моментами світла, моментами сумна до сліз. Смерть не дуже стримується у спойлерах, тож читач на середині книжки дізнається про майбутню смерть героїв - і мусить жити з цим знанням, читаючи далі. Отож інколи світла, частіше сумна. Але завжди - добра. Це, мабуть, властивість Зузака: він розбиває вам серце, трощить його, давить уламки - а потім приходить, погладжує по плечу і каже “Ну-ну, все не настільки погано. Є й хороше в житті, поглянь, подивись”. Розбиває - а потім сам і загоює, склеює докупи розшматоване серце. Доводить до сліз текстом - і при цьому змушує захоплюватись його прекрасністю. І все у своєму пізнаваному вже стилі написання - можна не бачити автора на обкладинці, але зрозуміти по тексту, що це Зузак - цілком. Чомусь “Крадійки книжок” я боялась і роками оминала, успішно читаючи все інше зузаківське, що вийшло у перекладі. Може, через тему війни. Зате дивилась кілька років тому екранізацію - наскільки пригадую зараз, ніби основні моменти досить близькі до тексту. Хоча книжка краща, бо над фільмом я не ридала :)