У «Коти Вояки» «Сходить місяць», подорож обраних котів продовжується, вони поспішають попередити 4 клани про небезпеку, яка чекає на ліс. Про небезпеку їм розповіла Борсучиха Північ, також на зворотному шляху вона врятувала котів від лисиць так як знала їхню мову. Зголосився їх провести і кицюня Мурко. Коли вони вже прощались борсучихо сказала не йти через скелі... але коти не послухалися і знехтували попередженням. Там вони впали у річку, але вони вижили їх віднесло до озера, біля якого вони побачили незнайомих котів вимощених у багні, згодом вони дізналися, що це плем‘я Стрімкої Води, замість провідника та медикота був цілитель, який виконував ці два обов‘язки. Коли коти прибули до їхньої печери де вони жили, цілитель Скелевидешь допоміг Вохрошубці з її раною та дозволив новоприбулим котам залишитися, згодом коти захотіли сходити з іншими на полювання, виявилося, що коти племені розробили методику як вбити яструба, але якось коти племені вели себе дивно вони... боялись чогось або... когось... Згодом коти кланів дізнались, що вони усі бояться монстра Гострозуба, який убиває котів, згодом Ожинокіготь та інші вирішили що час вирушати у путь, але Скелевидцю це дуже не сподобалось і він сказав, що нікого нікуди не відпустить... хоча він може відпустити лише 5 котів... він хотів щоб Бурешуб залишився... так як цілителю прийшло пророцтво, що сріблястий кіт врятує плем‘я від Гострозуба і він подумав, що Бурешуб і є той сріблястий кіт. Не дивлячись на те, що кота добре охороняли, їм здалося вибратись та втекти. По дорозі вони зустріли котів, які колись були у тому плем‘ї, вони пішли вбити Гострозуба, але не вийшло і цілитель сказав: без мертвого тіла монстра навіть не повертайтесь... І на ранок Бурешуб вирішив, що повинен повернутись і врятувати плем‘я—це його доля... Деяким ця ідея не сподобалась, але вони повернулись усі разом, якраз тоді прийшов Гострозуб, щоб убити когось... але сталось не по плану, Перошубці почулись голоси та шепотіння, що вона має врятувати плем‘я...на стелі печери був камінь вона на нього стрибнула і він разом з нею полетів на Гострозуба... і сталось непоправне Гострозуб помер, але й померла разом з ним Перохвоста... Виявилось, що вона і є тим сріблястим котом... усі були дуже засмучені, коли дізнались страшну новину, більше всього був засмучен Воронолап, так як він кохав Перохвосту... її похоронили біля озера... Згодом коти відправились знову у дорогу... але вже в п‘ятьох.

Вековечный лес уже не тот, какое будущее ожидает его обитателей? Гибель или изгнание поджидает за лесной окраиной? Каким встречным посланием Камнесказ отзовётся на приветствие лесных вестников? Кто из вестников навсегда останется в горах, а кто вернётся с надеждой в лес? На эти вопросы отвечает следующая книга второго цикла о котах и о пророчествах английских писательниц Эрин Хантер в замечательном переводе на украинский. По-моему, весьма умело выбраны имена, что так хорошо соответствуют выраженному характеру и индивидуальной харизме любого изображаемого кошачьего персонажа. Охваченные рвением самим разобраться во всём, предводители высылают в поход посланцев, тот самый несколько повзрослевший, но ещё юный отряд, который нашёл Полночь, подходит к скалистым горам. Чтобы легче шагалось, запели песнь коты *** Впереди опасные дороги, В путь! В путь, куда-нибудь. Позади надежды и тревоги, Старый лес нас не забудь. Эй, вы нежные котятки! Эй, вы смелые ребятки! Соберёмся в группу вместе Здесь уж нету воле места. Люди, глядишь, наступают, Вековые деревья ломают. Для шумящих дорог, Для громыхающих троп. Пойдём на спасенье племён, Милый лес, все мысли о нём.