Чи до вподоби вам література, написана у жанрі магічного реалізму? Особисто мені, коли вперше знайомилася з нею, було доволі складно зрозуміти логіку твору, адже так хотілося повірити у ймовірність написаного, хоч розум навідріз відмовлявся сприймати таку ,,правду". Це був Маркес. І його оповідання під назвою ,,Стариган з крилами", яке для мене, уже набагато зрілішої та начитанішої з того часу, й досі вважається еталоном літератури про доповнену магією реальність. Тим паче, коли мова йде про латиноамериканський магічний реалізм, який помітно відрізняється від пера інших представників з інших континентів, яскравими представниками якого, поруч із Маркесом, є перуанець Льйоса, чилійка Альєнде, бразилійка Кларісе Ліспектор, аргентинець Борхес і, звичайно, співвітчизник та послідовник останнього -- Хуліо Кортасар. Ця книжка, ,,Поза часом", складається з двох останніх збірок оповідань автора -- ,,Ми дуже любимо Гвенді" та ,,Поза часом" (,,Видавництво Анетти Антоненко"). Хуліо Кортасар, варто додати, був вправним не лише у короткій прозі та романах, а й у поезії; живучи у Франції, трудився ще й як перекладач. Український читач має чудову можливість оцінити великопрозовий доробок аргентинця завдяки виданням від ,,Фоліо". Що ж до цієї книжки, то це -- друге видання збірки, у перекладі титулованого перекладача з іспанської Сергія Борщевського, майстерністю якого я, направду, захоплююсь. Адже, як не крути, а саме від вміння не лише відчути, а й опрацювати, донісши до читача, той чи інший твір, залежить і популярність іноземного автора за межами рідної країни. Хоча іспанська мова входить до трійки найпоширеніших мов на Землі, далеко не кожен пересічний українець нею володіє, а мої знання еспаньйоль -- доволі бідні. Та саме мелодійність нашого перекладу від пана Борщевського неабияк надихає вдосконалювати свою іспанську, щоб, врешті-решт, прочитати бодай одне оповідання Кортасара мовою оригіналу! Усім оповіданням збірки притаманна особливий плин розповіді, який називають кортасарівським. У розповідь, яка описує буденність, вривається приголомшуюча для читача несподіванка, котрій передували-таки ,,тривожні дзвіночки", на які спочатку, при першому читанні, не звертаєш особливої уваги. А ще варто наголосити на концентрованості тексту, багатстві мови та чудовій метафоричності.