Як сформувалося кураторство у тому вигляді, в якому ми сприймаємо його сьогодні як невід’ємну частину мистецького та культурного поля? Які ідеї, практики та постаті стояли біля витоків цієї діяльності, без якої нині важко уявити будь-який виставковий проєкт? 

Чи не найвідоміший куратор нашого часу, Ганс Ульріх Обріст, присвятив цим питанням книжку «Коротка історія кураторства». У ній він документує спадщину знакових кураторів і новаторські ідеї у цій сфері, починаючи з 1960-х років, а також представляє унікальну добірку з 11 інтерв’ю з піонерами кураторської справи. Серед них: Гаральд Зееман, Волтер Гоппс, Йоганнес Кладдерс, Ян Лерінґ та інші. 

Через ці тексти простежується розвиток кураторського поля — від ранніх практик незалежного кураторства 1960–1970-х років і експериментальних інституційних програм, що виникали тоді в Європі та США, — до documenta та становлення бієнале. Задумане як «акт протесту проти забування», це видання здобуло широке визнання як базова книга для студентів і професіоналів, а також є бестселером у своїй темі.