Своїм корінням ми тягнемося вглиб віків, далі, ніж може сягнути історія, більше, ніж може осягнути свідомість. Через наших предків ми з'єднані з вічним і неперервним потоком буття, і наше завдання передати його далі. Ми маємо продовжити творити саме Життя через нас самих, через наших дітей, через те, що ми робимо. Прості істини стають часом непростими завданнями на практиці. Що саме ми творимо? Чи відчуваємо ми силу свого коріння? Що ми успадкували і що передамо в майбутнє? Що трансформувати, що оновити, що Природа циклічна: після підйому настає спад, тоді знову підйом... Настав час руху в бік тиші, час збирати врожай, оцінювати здобутки, розглядати плоди.

Які вони? Чи збережуться добре через зиму, чи зможуть весною прорости і почати новий цикл, завершення якого ми вже бачимо попереду? Це не час печалі - це час звернути погляд углиб, змістити фокус із зовнішнього на внутрішнє. Задуматися про закономірності свого життя: що вдалося, що ні, що повторюється знову і знову, як можна по-іншому? Світ був до нас i буде після нас. Проте ми прийшли сюди невипадково і не зникнемо без сліду.