Часто казки сприймають винятково як дитячу літературу, де нема підтексту, філософських міркувань, що не потребує глибинних роздумів і неоднозначних відповідей на позачасові питання. Однак є книжки й автори, які пропонують кількарівневі історії. Кожний може знайти щось для себе. Кожна барва має свою емоцію та свої образи, які повністю поглинають читача. Білий сніг фарбує навіть чорнило в білу тишу і чистоту. Сонечко здатне перетворити курчатко на кульбабку. А хочете дізнатись, звідки засмага влітку чи ластовиння? Чому вогонь так важко вгамувати? Хто такий бурштиновий кріт? Кого звинувачувати у "рябому житті"? Навіщо потрібний сірий колір? Звідки приходить кінь мрії? Прочитайте і дізнаєтесь. Нам найбільше припала до душі "Синя казка", яка перегукується із "Синім птахом" Метерлінка. Тож якщо Вам набридли прямолінійні, заздалегідь очевидні та в усьому зрозумілі твори, то "Кольорові казки" Іманта Зієдоніса є тим джерелом натхнення, що змусить працювати фантазію не лише дитини, але й дорослого.

Казки досить такі не звичні, про кольори веселки. Кожна казка має свій колір. Книга має квадратну форму, обкладинка тверда, кольорові картинки, не вистачає яскравості, виглядають якось тьмяно. Траплялись досить цікаві казки, але й були досить дивні й не зрозумілі. Можливо казки важко сприймалися, тому що письменник з іншої країни, і це відбилося в казках. Хоча трапляються досить дивовижні закордонні казки, але ця казка якось таки не пішла. Великого захвату від прочитання не отримали. Можливо в цій книзі поганий переклад, але щось в ній не те. В ній зустрічаються неймовірні речі. От якщо брати синю казку, то герої її синього кольору, оточення також синього кольору. Малюнки до казок досить кумедні. Багато в них філософських моментів, що для дитячих казок не є добре. Адже від прочитання дитина повинна отримувати задоволення, і підкреслити для себе щось цікаве та корисне, а не ламати "голову: "бути чи не бути". Книга на любителя, не кожна дитина зможе зрозуміти зміст цих казок, хоча трапляються доволі цікаві казки.

Дуже незвичайна, але не надто яскрава, як на мене, книжка. Казки в ній не зовсім такі, до яких ми звикли. Це чарівні казки, «приправлені» національної латвійської специфікою (наприклад, казки про те, чому латвійці говорять: «Сині чудеса», «Він рябий, немов живіт у дятла», або про те, де і як народжується і добувається янтар, тощо), розкривають явища та взаємозв’язки різних істот навколишнього світу, описують слова-каламбури та гру слів, а деякі казки трохи сатиричні. Але не дивлячись на це, мені казки, на жаль, залишилися незрозумілими. Якісь вони недитячі і дещо важко читаються. Дорослим треба зупинитися й обдумати ці казки, а дітям багато чого може здатися дещо дивним. Єдине, що дійсно сподобалося, - так це барвисті кумедні ілюстрації та якість виконання книжки (папір достатньо цупкий, і шрифт приємний для читання). І ці малюнки навіть трохи згладжують важкість розуміння змісту казок. Загалом, я думаю, що ця книга буде цікава більше для поціновувачів філософської літератури. Автор книги більше письменник-філософ, аніж дитячий письменник.