Особисто я досить давно чула відгуки про цю книгу, проте судячи з її назви, наче боялась братись за її прочитання,оскільки думала,що там будуть наведені докази,що любов справді живе всього лише 3 роки. Зізнаюсь, що читаючи першу половину книги хотілось її закрити та закинути глибоко в шухляду. Думаю, багато читачок зі мною б погодились. Однак, я все таки перейнялась проблемою автора та зуміла осилити всю історію до кінця. Чесно кажучи, фінал здивував, приємно здивував. І виявилось,що не такий страшний вовк як його малюють.) Хоча назва трішки лякає та все ж читала з захопленням дану роботу. Так, автор справді перехитрив читачів провокаційною назвою книги, але на своїх сторінках він сам і відкинув цю ідею. Своєю історією він особисто переконався, що справжні почуття не обмежуються конкретним часом. У своїй праці автор на власному досвіді та досвіді своїх знайомих, друзів та колег детально описує поняття "любов" та "закоханість". Що чоловіки, так і жінки часто зустрівши нову симпатію закривають очі на очевидне і одразу ж називають свою закоханість справжнім коханням. Так, ми народженні для любові. Проте, дуже часто, не розібравшись в своїх симпатіях ми робимо помилку і тому це призводить до таких болісних завершень стосунків та розриву шлюбів. Автор показує нам як важко часом зрозуміти та побачити цю грань закоханості, звички та врешті решт розпізнати справжнє кохання! Я думаю, що все таки це поняття приходить з віком рівноцінно як і досвід. На сам кінець хочу процитувати слова автора, які надихають та наштовхують на роздуми: "Я дізнався головне - щоб стати щасливим, треба пережити стан нещастя. Якщо не пройти школу горя, щастя не може бути міцним. Три роки живе та любов, що штурмувала вершини і не побувала на дні, а звалилася з неба готова. Любов живе довго, тільки якщо кожен з люблячих знає їй ціну, і краще розплатитися авансом, не те пред'являть рахунок апостеріорі."