Видавництво "Школа" створило дійсно унікальне видання "Кобзаря" - всесвітньо відомої збірки творів Тараса Григоровича Шевченко. Унікальність цього видання перш за все полягає в тому, що читачу пропонується найбільш повний та нецензурований текст збірки. Книга містить крім всім відомих творів, також ті, що були видалені в різні часи спочатку царською, а потім вже і радянською цензурою. Таке видання дає змогу більш цілісно оцінити творчий здобуток Тараса Григоровича Шевченко. Крім власне літературних творів книга містить також велику кількість інформації про факт з особистого життя Тараса Григоровича Шевченко. Особливо цікавою виглядає добірки афоризмів Тараса Шевченко, яка також увійшла до даного видання. Важливо, що книга має тверду палітурку, що гарантує її довге життя, також можна відзначити зручний формат книги, яка не займає багато місця на книжковій полиці. "Кобзар" Тараса Шевченко можна перечитувати з роками і кожного разу знаходити в ньому щось нове та цікаве для себе, унікальна збірка яка не має вікових обмежень.

Про цю книгу знають, мабуть, усі українці. Більшість має її у себе вдома, адже це – священна книга для щирих патріотів України. Адже тема більшості творів із "Кобзаря" – боротьба за незалежність, любов до Батьківщини. Особливо чомусь запам'ятався вірш «Мені однако чи буду...". Можливо, тому, що в певному сенсі деякі його рядки перегукується із сьогоденням: Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять… Ох, не однаково мені. Є у збірці й твори на історичні теми. Найцікавіша, на мою думку, поема «Гайдамаки», в якій яскраво відтворено події Коліївщини. Цей твір мені подобається тим, що в ньому дві сюжетні лінії: перша – повстання гайдамаків на чолі з Гонтою і Залізняком, друга – історія кохання Яреми й Оксани. Є у «Кобзарі» й чи не єдиний вірш-ідилія «Хрущі над вишнями гудуть...», в якому змальовано спокійний селянський вечір: Сiм'я вечеря коли хати, Вечiрня зiронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає. Є в Шевченка і інтимна лірика, щоправда таких поезій небагато.

Цій книзі у мене виділено особливе місце на поличці моєї домашньої бібліотеки. По-перше, це ж відомий Тарас Григорович Шевченко! Як можна не мати хоча б єдиної його книги в себе вдома? І мені здається, що найкращим варіантом якраз для цього є "Кобзар", адже тут зібрано багато пречудових його робіт. Наприклад, я й досі пам'ятаю ще зі школи його "... мені тринадцятий минало, я пас ягнята за селом..." або "... хрущі над вишнями гудуть, плугатарі з плугами йдуть...". Та певно, що найбільше мені з цієї збірки запам'яталася "Катерина". Хто не знає Катерину? Неймовірна красуня, котра закохалася в солдата (свого ж солдата) й довірилася йому, а він її використав та покинув. Зрадив їх кохання та полишив її на поталу людям, на загальний осуд всіх навколо, адже в ті часи бути вагітною та неодруженою ще й без чоловіка (як зараз кажуть"нагуляла") найбільший та найжахливіший сором. Ця історія вражає своєю кінцівкою і перебігом негативних подій впродовж всього твору загалом. А ще до цього твору я бачила неймовірну картину "Катерина", котру написав сам Шевченко. Відтоді ця історія взагалі залишилася назавжди в мене в пам'яті разом з тією дівчиною з картини.