Книга "Князь Ігор" відомого українського письменника, автора історичних романів Володимира Малика це перероблений автором роман "Черлені щити". Якщо чесно - не розумію сенс цієї переробки. Здається що все із за того, що автору сподобалась нова версія того, хто ж написав "Слово о полку Ігоревім" і він у неї настільки повірив, що вирішив, що його роман "Черлені щити" не достовірний... Хоча ніхто так і взагалі на 100% не може довести будь що про цей давній поетичний твір, епос. Як на мій погляд "Черлені щити" нічого від цього не додали і авторський погляд цілком мав місце для існування, тим більше в художньому творі. Що ж до самого твору - дуже гарно виписані герої. Хоча головні персонажі трохи ідеалізовані (у сучасних творах вони більш "грішні"), але все ж цілком не нудні і відразу починають подобатись - і воїн Ждан, і Любава, і князь Ігор.Також цікаво зануритись у історію конфліктів, інтриг різних князів, їх протистояння із половцями. Читаючи книгу цікавість пробуджується і до кочовиків, адже ми про тих так мало знаємо, а тут постає цілий їх степовий світ. Взагалі у книзі оживає епоха роздробленості Київської Русі. Гарно прописані особливості життя тогочасних людей. Роман написаний гарною мелодійною мовою, гарні описи. І взагалі поступово ви так занурюєтесь в оповідь, що дуже починаєте співпереживати, адже події часами розвиваються сумно, трагічно, аж за душу хапає... Всі події розвиваються динамічно. А ще там є цікава та напружена любовна лінія. Всім раджу придбати та прочитати цей чудовий твір! Цілком не гірший, а навіть кращий своєю динамічністю і більшою стислістю, ніж серія "Таємний посол" (якої 4 частина буває моментами "забагато").

«Князь Ігор» является переработанным романом Владимира Малика «Черлені щити». Причем роман не дописан, не обновлен, а именно переработан. Связано с тем, что на основе новых изысканий (о чем автор повествует в послесловии) появилось обоснованное предположение, что автором «Слова о полку Игореве» является князь Владимир, сын Ярослава Осмомысла. Исходя из этого, В. Малик изменяет сюжетную линию (в предыдущей версии романа авторство приписывалось литературному герою Славуте, боярину князя Игоря), хотя главные герои остаются прежние – бежавший из половецкого плена Ждан, ставший дружинником Игоря Святославовича и его невеста Любава. Их приключения происходят на фоне русско-половецкого противостояния в 80-х годах XII века. Центральное место в романе занимает поход Игоря Святославовича против половцев в 1185 году, закончившийся поражением русских войск и пленением князя. Как обычно у Малика в романе присутствует лихо закрученный сюжет, насыщенный батальными сценами (от поединков до масштабных сражений), хотя, конечно, это не современный уровень Корнуэлла. Так что, взрослому читателю (особенно знакомому с Утредом Беббанбургским), книга может и не очень понравится, но вот школьникам будет самое то. Так что если родители хотят привить интерес к истории, то «Князь Ігор» просто необходим к прочтению.

Вирішила прочитати цю книгу після знайомства з серією книг автора "Таємний посол", від якої я до цих пір у захваті:) Мова роману, як завжди, жива, і манера висловлювань головних героїв скоріше нагадує українську народну мову, ніж мову часів київських князів. Головни герой роману, Ждан, тікає разом з батьком з половецького полону. Але по дорозі його батько помирає від хвороби, а Ждан знову опиняється у ханському полоні, однак знайомиться з київським купцем, який допомагає йому отримати волю, а потім вступити на службу до самого сіверського князя Ігора. Буде в романі й романтична доленосна зустріч з дівчиною Любавою, будуть і воєнні пригоди... Загалом, роман теж дуже цікавий і динамічний. Володимир Малик - дійсно майстер пригодницького роману з прекрасною живою українською мовою, яка лине устами всіх його героїв. Єдине, що мені не сподобалося в романі - це князівські часи. Все таки більше люблю читати книги про козаків. Однак це лише особиста думка - буває і так, що часи подій у романі не подобаються, а під кінець роману ти вже любиш цю книгу:) Чого і вам бажаю:)