Дійшла лише до 82 сторінки. Скільки в книжці помилок і друкарських помилок! Редакторка Наталія Трохим (варто довчити українську мову), верстка Анна Гіренко (бути уважнішою)!!

неймовірна книга! атмосферна, легка, приємна. прочитала з задоволенням за вечір

Я дуже люблю читати такі біографічні художні романи. Коли прочитала книгу «Ван Гог. Жага до життя», то зрозуміла, що це просто знахідка! Адже завдяки ним можна не тільки зануритися в чудову історію, але й дізнатися більше про життя тієї чи тієї людини. Крім того, автори вивчають багато документів, листування і так далі, щоб зробити своїх персонажів максимально наближеними до реальних. Тож коли вийшла «Книгарка з Парижа», вона відразу потрапила до списку моїх бажанок. Адже розповідає історію Сильвії, засновниці американської книгарні у Парижі — «Шекспір і компанія». А про цю книгарню, до речі, я бачила згадки в інших художніх книгах, тож почитати її історію створення хотілось ще більше. Авторка описала життя Сильвії протягом 20 років: як у неї зароджувались ідея відкрити книгарню, як це сталось, як розвивалась «Шекспір і компанія», які були злети та падіння. Я не вивчала якихось біографічних довідок про основних персонажів книжки, тож не можу оцінити, наскільки авторці вдалось передати їхню реальну поведінку, але мені вони були живі, реалістичні, зі своїми болями, бажаннями та думками. Основний акцент у книзі, звісно, на Сильвії. Але тут також є багато інших персонажів, які так чи так були дотичні до її життя. Важливою подією і в житті Сильвії, і в житті «Шекспіра і компанії» було перше видання «Улісса», коли книга була заборонене в Америці. Це принесло книгарні популярність, але також багато чого навчило Сильвію. Тож не дивно, що у книзі багато присвячено уваги відносинам книгарки з Джеймсом Джойсом. І скажу чесно, він мене не вразив і навпаки навіть викликав якусь відразу. Поведінка письменника була невдячна і дитяча, не уявляю, як Сильвія його терпіла. Натомість мені сподобався Ернест Гемінгвей, який також є одним з персонажів книги (тут взагалі багато письменників і письменниць є, адже «Шекспір і компанія» стала прихистком для багатьох американських письменників). Тож, на мою думку, було б чудово прочитати основні книжки популярних на той час авторів: «Улісса», книги Гемінгвея, Гертруди Стайн, Валері Ларбо, Скота Фіцджеральда тощо. Щоб ще більше зануритися в усю цю атмосферу. Авторці вдалось не тільки показати Сильвію, її характер, спосіб життя, але й передати взагалі атмосферу Парижу 20-30 років. І не тільки, адже авторка вказала і на основні історичні моменти, як от Сухий закон у Америці, боротьба жінок за прова тощо. А ще — висвітлити ключові моменти роботи книгарні та виклики, з якими можна стикнутися. Хоч це історичний, біографічний роман він не надміру навантажений фактами, подіями. Це вийшла чудова художня книга, а яку було цікаво зануритися. Не скажу, що вона прямо мене захопила на сто відсотків, бо була якась ніби рівна, без емоційних гойдалок і сюжетних поворотів, бо нібито багато всього вже відомо, але тим не менше — її хотілось читати. А ще стиль авторки приємний і текст чудово написано. Він легко сприймається і читається. Мені сподобалась обкладинка книжки, яка теж передає атмосферу, а ще те, що вона у мʼякій палітурці (яка чудово відкривається!), але невеликий мінус — я помітила тут багатенько одруківок. Тож я була рада зануритися в цю книгу, більше дізнатися про Сильвію, про відкриття книгарні в часи після Першої світової війни. І це був чудово проведений час.