Провідною думкою автобіографічної документальної збірки оповідань відомої російської письменниці-політемігрантки Поліни Жеребцової ,,Тонка сріблиста нить" є щось на кшталт, ми є тим, про що пам'ятаємо. А пам'ятає авторка чимало, бо джерелом для написання книги послужили ретельні особисті щоденники, які велися майже двадцять років. А також є не лише мовчазним свідком двох російсько-чеченських воєн, а й жертвою, яка пережила і голод, і холод, і постійний стрес, і навіть осколкове пошкодження ноги від російської ракети. І при цьому, попри численні погрози, продовжує й далі інформувати світ про справжні, неперекручені ідеологічно, бо ,,так треба", факти часів того воєнного лихоліття. Журналістка і письменниця, лауреат премій імені Януша Корчака та Андрія Сахарова, літературний доробок якої перекладено понад десятком мов і який бояться видавати в Росії. Оповідач правди про всю абсурдність будь-якої війни, незалежно від жодної начебто ,,благородної" мети, заради якої її затівають... І просто авторка книжки, на жаль, дуже актуальної теперішній геополітичній ситуації на Сході України...( Герої оповідань - мирні жителі міста Грозний, колись найзеленішого та найгарнішого у всьому Північному Кавказі. Тут компактно проживали люди різних національностей та віросповідань, зокрема, у домівці Поліни Жеребцової на почетному місці завжди стояли три книги - Тора, Біблія та Коран. Війна узяла усіх без винятку у свої жорна, оголивши їхню справжню суть. Одні не витримували пресу випробувань, а інші жертвували своїм життям за інших. Зокрема, один з Героїв(так, саме з великої літери), інгуш за національністю віддав своє життя за два невинні, засуджені до смертної кари через наклеп. Поліна, яке дитиною побачила спочатку першу російсько-чеченську війну, а потім і другу, багато молилася. Вижила. І наважилася на згадку і добру пам'ять усіх невинно убієнних розказати про все пережите, коли життя може обірвати непримітна тонка сріблиста нить...