Дуже цікаві оповідання, зібрані в збірці "Щоденник Ельфа", показують, яким є сучасний світ підлітків. Разом з юними героями оповідань Наталки Малетич читачі не лише вчаться в школі, вони беруть участь у конкурсах, ховаються під масками на шкільному балу, вперше закохуються, прогулюють уроки, тікають з дому, переживають маленькі "апокаліпсиси" і дізнаються шокуючі для себе новини. Тематика оповідань традиційна: перші симпатії і поцілунки, спілкування реальне і віртуальне, проблеми батьків і дітей, братів і сестер, доброти і жорстокості, життя і смерті. Ситуації, в які потрапляють герої, досить прямолінійні, психологічно не переобтяжені, а рішення - зрозумілі. І це добре. Проте містить збірка і недоліки, що не дозволяють поставити їй вищий бал. Перша проблема - це мовлення від першої особи в оповіданнях. Іноді складно зрозуміти, говорить хлопець чи дівчина. За винятком кількох оповідань, персонажі творів навіть не знайомі між собою і незрозуміло, за яким принципом їх поєднали. Крім того, оповідання, зібрані в книзі, навряд чи підходять одній віковій аудиторії. Якщо перші новели варто читати дітям 9 - 10 років, то подальші оповідання про дог-хантерів, смерть братів і сестер - підліткам мінімум 13 років. Та й назва збірки оманлива, оскільки натякає на фентезі. Однак нічого фантастичного читач у ній не зустріне. Загалом же "Щоденник Ельфа" - трохи незбалансована, але хороша збірка підліткових оповідань, в якій автор торкається важливих тем. Вона має сподобатися шкільній аудиторії.

Щоденник Ельфа при прочитанні сподобався моїй дитині. І мені, як не дивно, також. Вже не вперше я зустрічав роботи Малетич, як дитячої письменниці та перекладача і можу впевнено сказати, що вона взяла досить високу планку якості та не збирається її полишати. Сама книжка, в твердій обкладинці, з приємними чорно-білими ілюстраціями, за коментарем видавця призначена для вікової категорії 11-14 років, хоча згадуючи своє дитинство, в чотирнадцять років я вже таких книжок не читав, віддаючи перевагу більш серйозній літературі. Загальний лейтмотив для мене, як дорослої людини «колись я теж йшов дорогою пригод, але потім подорослішав». Посеред цієї збірки оповідань опиняються дуже різноманітні «ельфи», діти, які воюють за свою самостійність, налагоджують соціальні взаємовідносини з однолітками та «колишніми ельфами» - дорослими. Основна тема самої книги – це викладений в простій та доступній, в якійсь мірі ігровій формі, ідея дорослішання. Також мені сподобалась наявність тонких, зворушливих моментів, на кшталт історії дівчини, які не подобається як виглядають її вуха, а потім вона знаходить щоденник померлої від раку старшої сестри і читає у ньому про ті самі проблеми. В процесі читання щоденника героїня розуміє, що їй не вистарчає старшої сестри. Чудово та доступно продемонстровані в оповіданнях підліткові клопоти та шляхи їх вирішення, висвітлення основних моральних цінностей в ненав’язливій формі, на мою особисту думку роблять цю книжку якщо не ідеальним, то дуже добрим вибором для поповнення домашньої бібліотеки.