Стус ... Ще зі шкільної парти знаємо його як дисидента, революціонера, шістдесятника. Вчимо його патріотичні вірші, з запалом читаємо на шкільних святах, дуже часто навіть не задумуючись над сутністю цієї людини. "Ще один з тих шістдесятників", "ще один письменник"... На мою думку, замало просто назвати його революціонером. Навіть не так - революціонер він зовсім не в тій формі, в якій ми звикли його бачити. Так, постійні гоніння, довгі роки в таборах, страдницька доля і смерть. Але над групою тодішніх українських дисидентів і інтелектуалів він стоїть набагато вище. І ця книга ілюструє це у повній мірі. Чи не вперше тут зібрані не лише твори Стуса-патріота, а й Стуса-філософа (глибина міркувань якого захоплює й тягне далі, до невідомого, до "Неба. Круч..."), Стуса-батька (згадайте стоїчне "Корися, сину мій..."), Стуса-літератора та й просто - Стуса-закоханого - ніжного юнака, чия трепетна любов відображена в епітетах, метафорах, антитезах ... Одним словом, книга репрезентує нам невідомого Стуса, якого не вивчають в школах, про якого не показують по телевізору. Минулі роки в українській літературі виробили якусь чітку тенденцію "змивати" з людини все непотрібне для них і залишати лише те, що вигідно. Так і зі Стусом - майже "відкинули" його філософічну публіцистику, його ліричну поезію і поставили його на високий п’єдестал мученика-героя, що, безперечно, правильно, але вже занадто однобічно у такому випадку. Книга рекомендована до прочитання не лише студентам-філологам та вчителям, а й усім, хто прагне знати чільних постатей своєї доби, своєї нації, культури, тих, без кого українська думка (і душа) не змогла би вижити...