Вишукана урбаністична поезія Богдана Ігоря Антонича найповніше представлена у його двох вершинних збірках - "Книзі Лева" (1936) та "Ротаціях" (1938). Якщо "Книгу Лева" можна назвати "оміфізовуванням" реальності, то "Ротації, за означенням самого ж поета, - "якимось надреалістичним натуралізмом". "Ротації" й досі залишаються неперевершеним зразком української міської поезії.
