Книжка "Китайський щоденник української мами" Юлії Смаль - це чергова літературна робота, що увійшла у серію "Відкрий світ". Основна ідея даної серії досить проста - тільки особа, яка тривалий час прожила у країні, може надати читачеві адекватну та цікаву розповідь про таке будення. Автор "Китайського щоденника..." досить вдало обрала тему своєї розповіді. Китай для українця, в силу зрозумілих причин, залишається прекрасною, дещо казковою, але все ж таки таємничою країною. Читачеві буде цікаво доторкнутися до такої казкової таємничості. Книга розповідає про певні культурні та історичні аспекти життя в Піднебесній, знайомить з туристичними цікавинками. З іншого боку "Китайський щоденник..." показує і буденне життя звичайних китайців - як і де вони працюють, що їдять, де роблять покупки, як відпочивають та інше. Без сумнівів такий формат книжки знайде багато поціновувачів. З невдалого... Структура "Китайського щоденника..." дещо безглузда - матеріал не систематизований, багато повторів та інше. Дійсно, запропонований формат книжки допускає подібне, але "...щоденник..." Ю. Смаль аж занадто щоденник. До того ж певний матеріал можна було легко виключити з роботи, він просто не цікавий. Навіщо, наприклад, ретельно розписувати звичку автора постійно забувати речі під час зборів у мандрівки ? Це не має продовження у подальшому, не має своєї історії. У висновку маємо таке: непогана книжечка для легкого читання на один раз.

Чому моя рецензія має таку назву? Тому що я справді вважаю Юлію Смаль відважною жінкою, українкою, мамою. Мало хто наважиться подорожувати так далеко від Батьківщини з трьома дітьми на руках. А між тим Юлія не просто поїхала у відпустку, а переїхала жити у Китай. На жаль, у своїй книзі Юлія не розповідає, скільки кіл бюрократичного аду їй довелося пройти, оформлюючи документи для сім’ї з трьома дітьми, адже книга не про це. Книга про Китай, та про те, як Юлія і її діти адаптувалися у новому середовищі. Юлія цікаво і пізнавального пише про те, як її діти зростають у нових умовах, навчаються у дитячому садку і в школі, яке враження на них справляють місцеві жителі, та яке враження українська сім’я справляє на китайців. У книзі описані і повсякденний побут багатодітної матері у Китаї, і мандри сімейства Смаль країною. Але цим Юлія не обмежується. Вона заводить дружбу з місцевими та з експатами з інших країн, тому має змогу порівняти різні культури і менталітети. І це дуже цікаво. У книзі можна знайти пізнавальні та цікаві факти про китайське весілля, народження і виховання дітей, ставлення до старшого покоління і вагітних і таке інше. Відкривати для себе Китай з Юлією Смаль дуже цікаво.

Начну, пожалуй, с самого плохого, а именно - с работы редактора. Даже я ( далеко не самый грамотный человек) часто замечала ошибки и русизмы. Примерно раз в 5-10 страниц появлялся вопрос о том, что же, собственно, делал тут этот самый редактор. От этого читать становится сложно. Но не менее разочаровывают попытки автора писать более высоким языком. Причем происходит это в самых неожиданных местах, когда такие попытки абсолютно ни к чему. Выглядит примерно так: " Мы с детьми гуляли, ели, я болтала с китайской подружкой. Наш диалог с многоуважаемой особой был чрезвычайно интересен и в то же время сложен, что и привело к ужаснейшему недоразумению, повергнувшего нас - приличнейших леди в смех ". Смотрится уж очень, простите, глупо. Так же некоторые дни можно просто убрать из книги, ведь Юлия ( автор) сама пишет нечто вроде "давно ничего не происходит, на улице осень" или "мне скучно и нечем заняться". Что за бред простите? Как это связано с вашим опытом жизни в Поднебесной? Главным плюсом книги я считаю тот самый опыт, о котором написала. Косо, криво, но в этих заметках чувствуются эмоции и ощущения от жизни в Китае. Очень много нового узнают такие же условные "украинские мамы", не знающие о стране ничего, кроме Джеки Чан и панд. Людям же заинтересованным в этой теме, будет не настолько интересно. Однако все равно каждый найдет в "Китайском дневнике..." что-нибудь новенькое, ведь речь идёт не о Шанхае и Пекине, а о маленьком китайском городке. Кому я могу рекомендовать эту книгу? Людям, не испытывающим тёплых чувств к Китаю и небывавшим там ни разу. Если вы "в теме", то вас произведение такого качества заинтересует с очень маленькой вероятностью. А если вы ещё и любите придираться к грамматической стороне текста, то лучше поберегите свои глазки от работы, явно сделанной из неплохого материала, но на скорую руку.