Диваки і зануди

Коли ти підліток, інколи може здаватись, що весь світ змовився проти тебе. Дванадцятирічна Симона змушена разом з матір’ю переїхати в будинок її нового чоловіка, змінити школу, звикнути до нового життя. Тішить тільки те, що з ними разом житиме дідусь, з яким у дівчинки чудові стосунки. Вони двоє ділять людей на диваків, до яких, безперечно, відносять і себе, та зануд, як-от, наприклад, вітчим головної героїні. У новій школі дівчинку приймають за хлопця, а вона просто не заперечує і стає Симоном. Шкільні пригоди, нові друзі, перше кохання, сімейна подорож та необхідність відпустити того, кого так любиш – все це чекає на дівчинку попереду.

Повість Ульфа Старка «Диваки і зануди» – це легке читання, яке не змусить читача нудьгувати. Тут є все: родинне тепло, радість, перша закоханість, іронія на межі з сарказмом, смуток, ностальгія. Не можу сказати, що «шкільна» лінія з переодяганнями мені дуже сподобалась, а от «домашня» лінія розповіді – без перебільшень чудова. В цій книзі є суперечливі епізоди, які повністю виправдовують рейтинг 12+; є епізоди, які змусять вас посміхатись, сумувати, а можливо, навіть і плакати. Це той самий young adult, який зацікавить підлітків, адже написаний про них; і буде корисний дорослим, тому що допоможе краще зрозуміти почуття, бажання та страхи цієї вікової категорії.

Я люблю зрідка повертатися до такої прози. Начебто і дитяча література, ніби й легка, та й гумор завжди присутній (що я дуже ціную), але при цьому це завжди невеликі історії з невеликою частиною мудрості.

Історія про світ очима дитини, про взаємини в родині. Батьки і діти - вічна тема. Історія про диваків і зануд. Книга чудова, добра, позитивна і дуже смішна. По-дитячому наївна, в той же час така затишна і дивна історія.

Правда спершу ця книга здавалася мені збіркою найнеймовірніших ситуацій, в які взагалі можуть трапитися з людиною. Але чим ближче до кінця, тим сильніше мені не хотілося прощатися з героями книги. Так, майже всі вони трохи дивакуваті, але може саме тому саме з ними і трапляються всі ці історії, в які звичайні люди 100% не потраплять =) Дуже люблю такі енергійні книги, у героїв яких, все валиться з рук, йде шкереберть, але потім все налагоджується!

Якщо намагатися зрозуміти суть твору, то це маленький шматочок дорослішання, прийняття себе, прийняття і оцінка оточуючих.

Сімоні дванадцять. Цей перехідний вік – важкий сам по собі, а якщо в твоєму житті ще й одночасно відбувається купа змін – то й поготів. Саме про це книжка «Диваки і зануди» відомого шведського письменника Ульфа Старка, який писав чудові книги для дітей і підлітків. Я далеко не дитина і вже навіть не підліток, але читати його повісті – для мене справжнє задоволення.

Разом з мамою Сімона переїздить у будинок свого вітчима, де вони тепер житимуть. Під час переїзду купись зникає собака-улюбленець родини. Натомість на порозі нової оселі одного чудового дня постає дідусь, який раніше жив у будинку для літніх, а тепер вирішив переїхати до своєї родини. Сімона не проти, адже дуже любить свого дідуся і лише з ним може поділитись своїми проблемами, яких з переходом до нової школи суттєво побільшало. Так, на новому місці Сімону прийняли за хлопця, а вона не стала заперечувати.

«Диваки й зануди» - чудова повість, яка змусить вас і сміятись і плакати разом з героями. Чудова книжка, яку я рекомендувала б для читачів, старших за 12 років.

Книга оставила после себя довольно сложные впечатления. Как взрослому, мне было немного скучновато, как для ребенка... Некоторым детям наверное эта книга будет и утешением и отражением их историй, но не всем. Своим мальчишкам я ее, пожалуй не дам, даже через пять лет, когда они станут старше. Самого она меня смутила изрядно.
К характеру главной героини - оторвы у меня нет особых претензий, да, она сначала делает, а затем, значительно позже думает, когда уже приходят последствия. Такие люди есть и такие дети тем более. Ее "афера" с тем, чтобы почувствовать себя в роли мальчика - тоже нормальное подростковое поведение ребенка бунтаря и исследователя, именно такой и является Симона.
Бедная ее учительница.
Мама Симоны - творческая натура, вечный ребенок, тоже меня не смущает. Смущает меня то, как они потеряли собаку, ребенка такой эпизод может очень расстроить. Смущает смерть дедушки, которой заканчивается книжка, хватило бы и намека на нее. Но больше всего смущает моменты... раннего юношеского натурализма, скажем так. Знаю, что некоторые дети так делают, но я так не делал, поэтому очень смущает.

Хочу почати з того, що на мою думку є перевагами даної книги.
Перше це те, що вона невеликого розміру, а відповідно автор не писав про одне й те саме, тобто не затягує штучно події.
Другою перевагою можу назвати мову автора, вона мені сподобалася і я хочу прочитати ще щось з його книг.
Третьою перевагою назву те, що події в книзі досить динамічні і тема досить цікава, адже при придбанні цієї книги саме він мене і зацікавив.
Четверта перевага, мені сподобалося те, що під назвою розділу йде невеличка анотація про що він.
П'ятою перевагою стало для мене те, що автор дуже добре попрацював над самими персонажами, тобто ми зрозуміли, що Симона неслухняний підліток, який дуже різко на все реагує, а її мама дуже творча людина, яка настільки літає в хмарах, що забуває про елементарні речі, ну і звичайно дідусь, який описаний досить мудрою людиною, яка тверезо оцінює ситуацію, хоча б частково. До речі персонаж дідуся мені сподобався найбільше.

Як бачите досить багато переваг, але недоліків на жаль не менше і це дуже сумно.

Першим недоліком я вважаю те, що ця книга про 12-ти річну дівчинку і відповідно для читача якому від дванадцяти років, але є моменти в книзі, які мене шокували, наприклад поцілунки, які досить відверто описані й також згадка про оголені тіла цих самих дванадцятирічних дітей. Я навіть не знаю, що ще сказати, я не назву себе моралістом, але я вважаю, що якщо діти таке прочитають, то тут і почнуться експерименти, яких взагалі не повинно бути в їхньому віці.


Наступний нюанс про, який я хочу сказати це те, що був момент коли Сімона вдарила свою матір, як на мене цей момент не найкращий, а ще було гіршим те, що ні Сімона ні її мама не поговорили про це і головна героїня не зрозуміла, що кидати в обличчя людям речі, які можуть їх поранити погано. А відповідно дитина, яка прочитала таку книгу піде і коли їй щось не подобатиметься кидатиметься в людей важкими предметами.

"Диваки і зануди" Ульфа Старка мене якось не зачепила. Можливо тому, що тут йде мова про підлітків і підліткові проблеми, і суто підліткове сприйняття світу. Однак варто зазначити, що твір добре підходить для своєї цільової аудиторії - середнього та старшого шкільного віку. Проблематика твору буде для них особливо актуальною.

Розлучення батьків, формування нової родини, нестабільність батьківської/материнської фігури, переїзд, втрата домашнього улюбленця, зміна школи, втрата друзів і місцевої групи підтримки, необхідність заново знайомитись і формувати нові стосунки, знаходити своє місце в новому колективі.

А ще тут говориться про бажання бути кимось іншим, яке часто виникає в людей, що не задоволені своїм становищем в певний момент. Але важливо те, щоб в цих іграх не втратити свою справжню сутність і не зайти занадто далеко.

Будь-яка неправда вийде наяв. Ми не можемо обманювати всіх вічно. Насамперед, ми не повинні обманювати себе.

Як завжди чудовий переклад і якісне видання ВСЛ.

Це книга - казка, яка переносить в дитинство. Коли з посмішкою згадуєш все те, що колись здавалося такими серйозними і глобальними проблемами. Коли раптово потрапляєш в самі малоймовірні ситуації і шукаєш з них вихід. Коли видихаєш з полегшенням як тільки все налагоджується.
Це книга про підлітка, який переживає нелегкий період у своєму житті - переїзд, нове захоплення мами, прощання з усім, що було важливо. Але ж коли втрачаєш, обов'язково щось знаходиш. І ось Симона втрачає себе і знаходить в новому образі. Пробує його, проживає і повертається до себе колишньої.

Це історія про дівчинку Симону, у якій дуже багато душевних переживань, як для підлітка. Але коли тебе приймають за хлопчика в новій школі, то стає ясно, що найгірше тільки попереду. Чи ні? Може найцікавіше? Ще й собаку, кращого друга, забула взяти з собою під час переїзду. Доводиться уживатися в мамою, позбавленої почуття відповідальності, з її новим хлопцем. Лише дідусь не дає остаточно опустити руки. Забавно спостерігати скільки незграбних, смішних, а іноді і дурних ситуацій відбувається через те, що Симона не поспішає говорити правду друзям.

Читається легко, з гумором, для відпочинку після робочих буднів.

Побачила цю книгу і дуже сподобалась назва і оформлення обкладинки. Але за віком вона не підходить моїй дев'ятирічній доньці, її, скоріше за все, слід читати років з 12-ти. Тому я вирішила прочитати її сама, хоча вже давно і не підліток. Так почалось моє знайомство з творчістю Ульфа Старка.
Книга дуже незамислувата, але дуже тепла.....вона сповнена якимось теплим смутком, здається, що книга обіймає нас теплом своїх сторінок. Читання цього твору дуже розслабляє і сповнює надії на те, що щоб не сталося і яким би поганим все не здавалося, але варто краще придивитися і половина є не такою вже і поганою, а половина і взагалі є звичайними елементами життя.
Головна героїня цього твору є дівчинка підліток, яку у новій школі приймають за хлопця, яка живе з мамою і вітчимом, якого вважає нестерпним і з якими живе дідусь, який втік із лікарні, щоб померти вдома....і у всьому тому бедламі її життя - вона ще і закохатися спромоглась уперше))) Але як підступитися до того хлопця із своїми почуттями, якщо для нього ти - хлопчисько ,який вчиться із ним у одному класі?)
Книга дуже добра і життєстверджуюча! Ульф Старк вартий того, щоб читати його твори)))

Книга Ульфа Старка «Диваки і зануди» є черговим шедевром автора у жанрі підліткової літератури. Хоч це і підліткова література, але торкається досить дорослих тем. У центрі сюжету дванадцятилітня молода людина, яка перебуває у сім’ї, де мама живе досить легковажним життям. Книга закликає не судити людей за їхнім зовнішнім виглядом та перших слів. Вона розкриває наскільки важливо судити про речі, оглядаючи їх з різних сторін та наскільки цінні родинні та сімейні стосунки. У центрі подій дівчинка з нестандартним ім’ям та її плутають з хлопчиком і в школі вважають за хлопця. Навколо цієї тези і закручується весь сюжет книги. Після переїзду у нову школу все життя головного образу змінюється та розвивається в кращу сторону. Книга розважає, занурює в гарний, веселий та місцями дуже кумедний світ. Книгу можна оцінити як дуже позитивну, емоційну та життєствердну роботу. Історія динамічна, події зрозумілі, послідовні. Оформлення книги лаконічне та гарне, папір цупкий, кремового кольору, переклад бездоганний. Рекомендую всім молодим читачам!

Когда тебе 12 лет и тебя случайно (или это очередное испытание?) принимают за мальчишку, твоя мама очень странная и специфичная личность, ее сожитель скучнейший и правильный тип, а дедушка сбегает в женских ботинках из больницы ... то это ещё не повод унывать)))

Симона переживает новый виток в жизни подростка - переход в новую школу! Ей придется столкнутся с новым обществом, показать "кто крутой и на сколько"... Протест против системы "так надо" и "так должно быть" вызывает целую спираль событий.
Действия несутся по наклонной и кажется, что из этой трясины вранья не возможно выбраться целым и невредимым...

Но Симона слишком не такая как все))) Хотя может она именно такая как все подростки в 12 лет? Каждый поступок кажется шагом над пропастью, а проблемы совершенно не решаемы, родители не понимают внутренний мир, а учителя специально докапываются до тебя...

И только в глазах и словах дедушки Симона оживает. Его понимание и готовность прийти на помощь приводят ее к "самостоятельному" решению "нерешаемых" проблем)))

Книга читается легко и быстро, а жизнь героев напоминает и о своих недавних волнениях в школе)))