З творчістю Василя Махна до цього часу знайомитись не доводилось. Ця книжка коротких розповідей стала першою. Для мене, як для читачки, вона залишила по собі неоднозначне враження. Вочевидь відчувається авторський стиль. Американські епізоди переплітаються з українськими. Усе це можна читати, не відриваючи очей від тексту. З одного боку, книжка не викликає аж надто неймовірних емоцій. З іншої сторони, вона чудово врізується в пам'ять. Чи варто її прочитати? Варто. Цікаво. Головне - прочитання не займе багато часу, а фрагменти добре закарбуються в пам'яті.

Дуже люблю малу прозу, тож не могла пройти повз цю книжку. У ній цікаве поєднання часів – і теперішній час, і воєнні роки – час Другої світової війни. Цікаве поєднання вимірів: то герої проживають на території України – Заході, здебільшого у Чорткові, то зображені емігранти з усіма своїми недоліками й негараздами. Що цікаво, автор зображує поляків і українців ледь не як одну націю – через те, що той же Чортків значний період належав до Речі Посполитої і на початок радянського періоду у ньому залишалося дуже багато поляків. Автор уже двадцять років мешкає у Нью-Йорку, це дає змогу реалістично змалювати емігрантські оповідання, проте більшість часу він прожив в Україні, тож немає перегинів з надто американською позицією. Я здебільшого люблю новелістику саме завдяки несподіваним фіналам, властивим новелам, однак ці оповідання теж неабияк зачепили. Коли мене запитують, чи сподобалася книжка, я ніколи не можу відповісти обґрунтовано. От і тут у мене тільки одна відповідь: з цією книжкою я двічі проїхала в метро свою зупинку. Виважена спокійна оповідь, чого зазвичай не знайдеш у новелістиці, дуже вдало побудована у цих оповіданнях. У творах зображені долі українців, поляків і євреїв у воєнні роки. Що цікаво, автор не акцентує увагу на їхніх незлагодженостях одних з одними. Тут головними є драми їхніх життів незалежно від оточення. В оповіданні «Капелюх, дактилі, сливи» автор описує життя єврея Моше, який залишився в Чорткові, коли усі його брати спромоглися виїхати в Америку. Автор зображує не лише життя єврея, а й долі командира полку Речі Посполитої, закоханої пари – єврейки й поляка, мати якого не дозволяла йому одружитися із «жидівкою», червоноармійців, братів-емігрантів Моше. В оповіданні не буде воєнних баталій – узагалі не згадуватимуться воєнні дії, проте саме завдяки широкій панорамі невоєнних подій вгадується, що відбувається поза межами містечка, в якому війни нібито й немає. Так само в оповіданні «Онуфрій і Титєна» автор мазками подає читачеві мало не все життя Титєни – і нам стає зрозуміло, чому вона чинить так, а не інакше. Зраджує свого чоловіка – виявляється, її свого часу «загубили» цигани, а добрі люди підібрали, однак за першої ж нагоди видали заміж за чоловіка, на тридцять п’ять років старшого за неї, який і приїхав до неї свататися, бо друзі порадили. Усі її вчинки свідчать про те, що вона не очікує на якийсь хороший розвиток подій. І врешті й отримує те, на що очікує. Твори психологічні, однак водночас дуже виважені й дають можливість оцінити події, а не плакати над ними. І це варте того, що ці твори прочитати.

Зізнаюсь, що про письменника Василя Махна я почув уперше, коли його книга «Дім у Бейтінг Голлов» виборола престижну нагороду Книгу року BBC кілька років тому. Оскільки я тісно цікавлюсь сучасною українською літературою, повз цю збірку пройти не міг і одразу ж її купив. Так, це збірка, але не оповідань, як вказується в анотації, а есеїв. Любителям книг, в яких є чіткий сюжет, навряд чи сподобається, адже тут його немає. Тут на першому місці не сюжет, а враження, атмосфера, настрій. Кожен відшукає у ній щось для себе. В якомусь сенсі «Дім у Бейтінг Голлов» - це книга про пошук свого дому. Цей дім може бути як в невеличкому містечку на заході України, в емігрантському кварталі бурхливого Нью-Йорка або в тихому й мальовничому місці під назвою Бейтінг Голлов. Книгу я перечитував вже двічі і щоразу знаходжу в ній щось нове. Надалі планую знайомитись з іншими книгами Василя Махна, адже цей автор має свій особливий стиль. Єдиний мінус книги – це тканинна обкладинка, яка дуже легко брудниться та затирається.