Давно я не мала такого прочитаного, щоб аж труситися від страху і нетерпіння дізнатись що буде далі... Перед нами історія однієї родини, з якою відбувається щось незрозуміле, щось дуже таємниче. І починається історія не аби з чого, а з середини: батька родини Локів вбиває колишній учень, що шукає якісь ключі, сім'я (мати, дядько і троє дітей) вимушена переїхати до родового маєтку - того самого замку ключів. Ось з цього і починається найцікавіше. Злочинця затримали, але питання чи надовго? Автор абсолютно не жалів своїх героїв, звалюючи їм на голову все нові і нові труднощі, та й інтригу залишив аж до самого кінця. Хоча тим, хто хоче розпочати знайомство з цією історією, варто зрозуміти, що перша книжка це лише початок, перше знайомство, якщо хочете, то ж не засмучуйтесь коли вам здасться, що вас десь обдурили. Просто можливо є сенс відразу купувати наступну частину))) Але насправді рекомендую тільки давнім поціновувачам жанру. Для тих, хто не витримує великого навантаження, може краще буде почати з чогось полегше.

Дуже прикро, проте цей комікс не виправдав моїх очікувань. І це вже друге розчарування (можливо, просто не мій жанр, а, можливо, не розумію цей стиль написання). Спершу я купувала комікс про Сабріну, бо однойменний серіал про її пригоди обіцяв налякати до дрижаків. Після прочитання серіал я і не дивилася. Тепер же купила цей комікс, бо хотілося відкрити для себе світ хоррору. Оскільки дуже побоююся дивитися фільми чи серіали цього жанру, вирішила спробувати почитати комікс. Довго за нього не бралася, бо боялась. Проте нічого страшного не було. Ну от зовсім. Так, звісно, я співчувала та переживала за головних героїв. Уявила, як же це важко у такому юному віці пережити смерть батька. І не просто смерть, а вбивство. Але так і не зрозуміла, чому це хоррор. Можливо, через те, що тут є сцени невиправданого насилля, багато крові та неадекватний молодик, котрий готовий вбивати всіх підряд. Можливо, через загадкову істоту з криниці. Я радше віднесла б цей комікс до містики чи детективу. З плюсів: читається швидко, написано доступною мовою, навіть вживається гостре слівце, є персонажі, з якими наче проживаєш усі ті події, є елементи детективу та містики, закручена історія з багатьма нюансами; хороша ціна на сайті, завдяки чому я придбала цей комікс. З мінусів: невиправдані очікування, забагато крові, відсутність віри у те, що 16-річного юнака, котрий лишає аж такий кривавий слід за собою, не зловили відразу ж, багато незрозумілих моментів, які, очевидно, будуть розкриті в наступних частинах. Купувати наступні частини чи дивитися серіал не буду. Ставлю 3 з 5, бо все ж комікс гарно намальований, наповнений цікавими деталями та змушує замислитися (як мінімум, над сімейними цінностями, над тим, що ми маємо і не цінуємо, над пріоритетами у житті тощо). На більшу оцінку, на мою думку, він не тягне. Дуже шкода.

Якась дивина, що мешкає у занедбаному будинку, який є взірцем наймоторошнішої готики - вже такий штамп, що годі рахувати фільми й книги, в яких він застосовувався. Проте Джо Гілл все-таки зумів надати йому нових рис. Наприклад, не кожна істота з тобою розмовлятиме й проситиме принести люстерко й ножиці. І точно не кожна істота водночас із тобою взаємодіятиме з людиною, яка вбила твого батька, будь-якими способами направляючи її, аби та знов змусила пережити заціпеніння й жах. Троє дітей, три різні вікові категорії, три різних характери. Тайлер, як і всі підлітки, бунтує проти батька, а необережно кинуті слова задорого йому коштували. Кінсі понад усе прагне відвернути від себе увагу нових однокласників і ніяк не може змусити себе зблизитися бодай з кимось. Боді, марно намагаючись не виливати свої переживання щодо батька на інших, зосереджує увагу на дослідженні нового будинку і розмовах з таємничою новою знайомою, яка на додачу ще й відкрила йому неперевершений спосіб подорожувати між світом живих і світом мертвих, спостерігаючи за матір'ю, братом і сестрою. От тільки попросила за це вміння крихітну дрібничку, яку, за її словами, колись відібрав у неї мертвий голова родини Локків... Спершу мені здалося, що цей том і є повноцінна історія, однак побачивши останні кілька сторінок, я мусила примиритися з тим, що це ще далеко не кінець... Тому майже одразу пошкодувала, що українською нові номери друкуються ще рідше, ніж російською та навіть англійською - Джо Гілл таки любить брати довгі перерви. Між іншим, у цій його роботі я простежила кілька знаків, схожих на прийоми його батька, Стівена Кінга, от тільки перевага все одно синова - тому що "Ключі Локків" - ГРАФІЧНИЙ роман. І його набагато легше як читати, так і запам'ятовувати.