Гостросюжетний роман із ознаками трилера, детектива та закрученим сюжетом відомого українського письменника Василя Шкляра. Зовсім несподівано, але я швидко прочитала роман і він мені сподобався. Книга захоплює читача і не відпускає до останньої сторінки. В центрі подій роману опиняється журналіст і філолог Андрій Крайній. Він працює дуже близько до політики — пише програми для нових і старих політичних партій. Проте одного вечора він залишається без житла, прямує до місцевого бару, розповідає своїм знайомим про тимчасові життєві негаразди і дивом отримує ключ від квартири від незнайомця. Здавалося б, житло є, отже можна жити і не хвилюватися за завтрашній день. Проте саме той таємничий ключ не даватиме спокою головному герою і змусить його розплутувати клубок ниточок, щоб віднайти вечірнього незнайомця. А разом із ключем від квартири головний герой також шукатиме і ключик до серця своєї коханої, з якою він познайомився у тому ж само горезвісному барі. Цим закінчаться для героя пошуки дізнаєтесь лише в кінці роману.

Нарешті!! Нарешті в нашій літературі з’явився автор, який написав просто цікавий твір, на стику жанрів, в якому є інтригуючий сюжет, харизматичний герой, трохи містики та детектив. Я до останнього не могла повірити, що український автор написав ПРОСТО ХОРОШІЙ роман, без визвольного руху, без повстанської армії, без АТО, без нещасного стону українського народу на свою жахливу долю. Всі ці теми безумовно важливі, але в мене завжди виникає питання- невже нам не має про що ще розказати миру та друг другу крім війни, нещасної долі та визвольного руху? Невже в нашому житті взагалі ніколи не було щасливих моментів, веселих, містичних, які були б цікаві іншим? Весь цей стон вже достав, як на мене. Тому роман «Ключ» немов ковток свіжого повітря в українській літературі, прочитала я його із задоволенням, він оригінальний, написаний витончено, цілком захоплює та тримає біля книги аж до самого кінця. Головний герой, інтелектуал, знаходиться в важкому фінансовому становище, та ще й без даху над головою. Випадковий чоловік пропонує йому безкоштовно користуватись своєю квартирою в його відсутність та віддає ключ від хати з містичним номером 13. В подальшому головний герой, намагаючись знайти володаря квартири, потрапляє в круговерть містичних та небезпечних подій, які змінять в подальшому його життя.

Давно хотіла почитати «Ключ», першими читала твори Василя Шкляра «Тінь сови» та «Кров кажана», які мені сподобались. Чогось подібного чекала і від Ключа. Дійшла черга і до Ключа. Історія починається з того, що головному герою невідомий чоловік дає ключ від квартири номер 13 і пропонує в ній пожити. Через деякий час головний герой вирішує розібратись ким був незнайомець, та куди він зник. Він знайомиться з психологом Саною, яка теж в пошуках, і разом вони ведуть свої розслідування. Протягом всього читання було враження, що все відбувається в темряві, ні одного світлого дня ні в книзі, ні в житті героїв. Тому й читати її варто вночі, щоб пройняло. «Ключ» з натяком на містику та детектив, про пошук самого себе чи невідомого чого/кого. Прочитала швидко й легко. Буде цікаво тим, хто полюбляє копирсатись в чужій свідомості та голові, розгадувати людей. Не сказала б, що це класичний детектив, щось схоже було в романі Володимира Лиса «І прибуде суддя». Такий собі потік свідомості головного героя, що перегукується з реальністю. Якщо книга попадеться в руки, можна почитати.