Дуже класна і весела книжечка. Моїм діткам дуже сподобалася, дуже яскрава обкладинка, яка привертає увагу. Книжка "Кіт, який любив апельсини" видавництва Мандрівець на українській мові. Автором книги є психолог і дитячий арттерапевт Вікторія Солтис-Доан. Рекомендовано для діток віком від трьох рочків та їх батькам. В книжці міститься п'ять казок. Кожна казка дуже повчальна та має терапевтичний ефект. В досить простій формі діткам показано, як можна подолати комплекси та якісь проблеми, які здається вирішити не можливо. Усі герої (кажанчик Тім; фея Ліля; кіт, який любить апельсини; велетка Міріам; хитромудре яйце) книжки надзвичайно позитивні та добрі, кожний має якусь проблему, яку з часом вчиться вирішувати. Усі вони долають свої комплекси. Книжка "Кіт, який любив апельсини" досить хорошої якості з твердою палітуркою. Книжка містить сорок вісім сторінок. Ілюстрації в книжці гарні, яскраві та милі. Моїм діткам дуже сподобалося розглядати малюнки в цій чудовій книжці. З цією книжкою дітки навчаться долати свої проблемки.

У цій книзі зібрані 5 терапевтичних казок, кожна з яких додасть читачеві впевненості в собі. Практично кожен герой, з яким ми знайомимося на початку історії, має якісь сумніви щодо себе, почувається не в своїй тарілці. От наприклад, кажанчик Тім соромиться лізти без черги і придумує альтернативний спосіб, як отримати бажане. Фея Ліля вирушає на своє перше в житті завдання і дуже хвилюється з цього приводу. Велетка Міріам комплексує через свій зріст. Кіт страшенно любить їсти апельсини, а не мишей. Хитромудре яйце любить роздавати всім поради, не маючи власного досвіду. Кожна з цих історій не просто повчальна, вона ще й на прикладі героїв допомагає долати певні комплекси, пояснює, що бути "не таким", інакшим, відмінним від інших - це нормально! Усі ми різні - і це чудово! Головне, щоб наше самовираження не заважало оточуючим і не було токсичним. Усі ілюстрації до тексту авторка зробила сама і вони добре гармонують між собою. Єдина незручність, яка виникла у нас при читанні - це розміщення зображень і відповідного їм тексту на різних розворотах книги. Доводиться постійно перегортати сторінку взад-вперед. Також у двох казках порушена хронологія малюнків. Тим не менше, книга нам сподобалася, особливо історія про "Кота, який любив апельсини", недарма вона винесена на обкладинку збірки.

Дуже влучна назва і обкладинка - одразу привертає увагу. Звичайно, перше, що сказав син, коли ми прочитали назву "коти апельсинів не їдять". Це було приводом обговорити, що коти, як і люди, бувають різні. Увесь час, коли читали про поневіряння кота, з яким ніхто не хотів дружити, син дуже йому співчував і переживав, чому ж усі такі злі. Ну любить кіт апельсини - то що тепер, і не гратися з ним? Тому коли котик таки зустрів подругу за інтересами, син нарешті заспокоївся і видихнув. Посміялися з історії про надто розумне яйце. Думаю, це була відсилка до "яйця курку не повчають". А це яйце повчало абсолютно всіх! І було надзвичайно впевнене у власній правоті. Гарний привід пояснити дитині, що поради не завжди доречні, особливо якщо не розбираєшся в темі, а тим більше, коли тебе ніхто не питав. Думаю, цю історію варто було б почитати дорослим користувачам соцмереж - надзвичайно корисні думки можна для себе почерпнути :) А загальне враження - цікаві і повчальні історії, яскраві ілюстрації, книгу приємно брати в руки. Думаю, ще читатимемо не раз