Воно
Бумажная книга | Код товара 554916
Yakaboo 4.4/5 13.1 3 3 рецензии
Другие издания (2)
Автор
Стивен Кинг
Издательство
Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Серия книг
Прем’єра фільму "Воно"
Язык
Украинский
Год издания
2015
Год первого издания
1986
Количество страниц
1344 стр.
Иллюстрации
Нет иллюстраций

Все о книге  Воно

У маленькому містечку сім підлітків змогли перемогти Його — найжахливіший кошмар. Але через багато років Воно повернулося, щоб помститися. У містечку знову ллється кров і зникають діти. Із пекельних жахів виринуло страхіття, що не має імені...
Характеристики
Автор
Стивен Кинг
Издательство
Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Серия книг
Прем’єра фільму "Воно"
Язык
Украинский
Год издания
2015
Год первого издания
1986
Количество страниц
1344 стр.
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Рецензии
  • Eugene Lir
    29 июля 2016 г.
    "Діти обожнюють клоунів!" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Вирішив окремо оцінити безпосередньо твір та видання.

    Роман: одна з наймасштабніших книжок Кінґа. Мабуть, саме з "Воно" бере початок ідея Стівена про "погані місця", бо, попри велику кількість персоналій, дійсно головний персонаж тут один. І це -- не людина, а місто Деррі. Король Жаху майстарно маніпулює часопростором, розкриваючи найпотаємніші деталі історії міста, які прямо чи опосередковано впливають на розвиток сюжету. Персонажі мають свої характерні риси, дуже живі та реалістичні. Незважаючи на досить великий обсяг твору (майже 1400 сторінок), "Воно" якимось містичним способом захоплює увагу читача та не відпускає до останнього.
    То ж, оцінка саме роману -- 5\5, це Кінґ у своєму кращому прояві.

    Видання: тут хочеться пожурити. Так, я розумію, що "КСД" довелося дуже швидко готувати нове видання через неприємну ситуацію з перекладом у попередньому, але ж висока швидкість (видавництво дійсно презентувало новий варіянт у рекордні терміни) не завжди добра справа. У тексті дуже часто зустрічається латинська "s" курсивом замість української "ґ", деякі шматки тексту перекладені неохайно та надто буквально, завдяки чому втрачаються мовні фіґури.
    Виданню ставлю 3\5. Середня оцінка має бути 4\5, але суб'єктивно я б надав перевагу саме романові та поставив 4.5\5.

    Зважаючи на те, що протягом найближчих років чекати на нове видання з іншим перекладом не варто, краще закрити очі на недоліки видання та поринути у атмосферу таємничого міста Деррі, де невідома істота протягом століть вбиває дітей...
  • Євген Садовий
    9 сентября 2017 г.
    Зло моральне, душевне та тілесне.
    Довжелезний, в стилі автора, роман. Зверніть увагу на кількість сторінок, на яких лише один малюночок. Повірте, затягне Вас і не помітите як кидати читання не захочеться. Книга має й вікове обмеження. Не лише через страх, що може навіяти на вразливих. Жанр: жахи, психологічний трилер, саспенс, містика.
    Про сюжет. Група із семи підлітків (Невдахи) надуманого (як і в «22/11/63») містечка Деррі знайомляться поступово між собою і дають бій злу, що періодично його [Деррі] тероризує. Події спочатку розгортаються у 1958-му, а потім, будучи дорослими ці ж діти в дорослому віці змушені зібратися ще раз, щоправда не зовсім у повному складі, а цифра 7 гратиме роль. Мерщій читайте, якщо ще не бралися - в кінотеатрах лише розпочався (вересень 2017) прокат широкоекранної кіноверсії роману. Точніше першої частини, де йдеться виключно про дитячу лінію сюжету.
    Хоча діти рясно матюкаються і палять цигарки, наратив одразу видає нам чітких протагоністів і одну протагоністку. І аж дві версії антагоністичного Зла. Одне із зол з’являтиметься у різних іпостатях, в т.ч. у образі відомих істот з найвідоміших хоррорних творів та стрічок. Не вдаюсь у подробиці аби не фонтанувати спойлерами. Відмічу вкрай детально пророблені образи. Уважне читання перших сотень сторінок дасть нам розуміння чому і хто саме таким чином діє, поводиться, а не іншим. Втім на всі 100% відчути влучність та дотепність порівнянь, характеристик, описів персонажів і місцевостей, заважатиме відсутність у нас досвіду проживання в американському даунтауні 1950-х. Кінг настільки «стріляє» знанням того як і що виглядало у 1950-х, які фільми та мультфільми виходили та о котрій годині на місцевому TV, в яких обкладинках продавалися комікси, на кого були схожі всі ці герої телепрограм, їхні теле- і радіоведучі, фільмів у кінопрокаті тих років, що зноски та пояснення все одно не дадуть нам сповна це зрозуміти та уявити. Можу лише ясно побачити картину задоволеного американського читача на момент виходу (1986) десь на дивані з легкою посмішкою, якому на той момент було хоча б років 36-37. Усмішка на обличчі від того наскільки влучно автор через книгу може передати саспенс в детально знайомий тобі історичний період.
    Вже згадував вище, що оповідування ведеться вперемішку із дорослим та дитячим періодом героїв. Майстерно закручує чергову напружену сцену у 1985-му і стрибає назад у 1958-й аби Ви хотіли б дочекатися переходу знову у події 1985-й і дізнатися чим же закінчилося, чи допоміг там хтось комусь, чи вдалося втекти. В якості насичення саспенсу автор додає групі Невдах амнезії. Справжньої. Вони не можуть згадати щось важливе і Ви вболіваєте аби бодай частинками кожен чимхутчіш почав щось потрібне їм всім воскрешати в пам’яті. Звичайно не без любовної лінії, трикутника, навіть пентаамурних перепитій. А то було б суховато.

    Підіймаються питання підліткової жорстокості, відчуженості батьків від потреб дітей, побутовий антисемітизм та расизм у США в 1950-х. Релігійна належність родин теж визначатиме специфіку поведінки персонажів. Таких тегів можна перелічити як мінімум два десятки.

    Далі пропоную характеристику (опис) основних дійових осіб, яка можливо буде корисною та цікавою тим, хто має намір переглянути лише фільм, а для тих, хто має намір штурмувати роман, може виявитися СПОЙЛЕРАМИ. Палкі фанати Стівена Кінга декого вже зустрічали раніше:

    Реальне місто БЕНГОР у штаті Мейн, в якому досі сідають на дозаправку літаки, служить для Кінга прототипом тут містечка ДЕРРІ.

    Джордж Денбро – молодий хлопчик дошкільного віку, який біг з човником у гумових чоботах і в жовтому дощовику на початку книги і в екранізації, заглядаючи в каналізаційний стік за корабликом. Невинне дитя. З повагою та захопленням ставився до старшого брата. Любив збирати і клеїти в альбом різні фотографії.

    БІЛЛ (ВІЛЬЯМ) ДЕНБРО – вдома хворіє на початку роману. «Заїкуватий Білл». Хлопці вважають його найсильнішим, найвищим, лідером компанії (у фільмі повна протилежність). У 1985 живе в Британії і став дещо товстим та лисий. Дружина – Одра Філліпс, на 3 роки старша, кінозірка, яка на декого схожа ззовні. Білл пише книжки та сценарії на зразок Едгара По чи Фолкнера. Носить окуляри. Дуже любив молодшого брата і картав себе за його смерть. Після смерті брата його до заціпеніння лякала перспектива, що ще якась дитина загине і він буде свідком. Помітно пітніє, коли хвилюється. Володіє гіпнотизуючою харизмою.

    Зак Денбро – нудний тато Біллі та Джорджі. Другорядний герой. Працював на електростанції і знав усе про роботу річок і рівня води. Помер від раку, коли Біллі було 17. Денбро (мати – Шерон, любила грати на піаніно) методисти. Мама співала методистські псалми на похоронах.

    СТЕНЛІ ЮРІС (Босс) – хлопець з компанії. Одружений. Єврей, за що його часто били на вулиці. Хворобливий і тому пішов на рік пізніше до школи. В перших класах переважно мовчав. Його батьки рано одружилися, тому були проти його раннього шлюбу, але він їх не послухав. Був упевнений в своєму майбутньому. Має дружину - Патрішу Юріс (дівоче Блум), яка дуже комплексує з приводу своєї національності. Дуже чисто жили, без пиятики, без наркотиків, зради. Але не могли чомусь мати дітей. Любить звичай і порядок. Дуже ретельний у навчанні. Досконало знає назви всіх птахів з довідника латиною. З певної причини буде практично відсутній у дорослій лінії сюжету. А у 1-й частині фільму є на екрані, але виконує роль скоріше для масовки.

    РІЧАРД (РІЧІ) ТОЗІЕР – найбільш балакучий та емоційний з компанії. З раннього дитинства любив копіювати чиїсь голоси і постійно жартувати. Це у нього від спостережливості, він розпізнавав і вивчав людей, їхню натуру. Мріяв бути черевомовцем. Так його занесло на радіостанцію розважальним ведучим. У школі Річі отримує оцінки а і б, а з поведінки с і d. Давав прізвиська, що прилипали до ровесників. Носив окуляри перемотані скочем. Батьки у нього методисти і сам ходив на збори юнацького товариства методистів. Його мати (Меггі Тозіер) та мати Білла люто ненавидять рок-н-ролл. Мати Річі мріяла мати ще дівчинку крім сина.

    БЕН ГЕНСКОМ (прізвисько Скирт Келхун) - найперспективніший молодий архітектор Америки, що живе у 1985-му на захід від Омахи в Небрасці. Спроектував споруду для Бі-Бі-Сі в Лондоні. В дитинстві Бен з відвислим черевом. Багато читає. Незграбний. Лякливий. Гарно працює «соображалка» щодо конструювання, взаємодії різних речовин, використання інструментів. Носить балахонні светри. Мати – Арлін Генском байдужа, неспостережлива, зациклена на своїй суєті. Син любив її. Він уявляв собі, що якби вона померла, то його віддали б на ферму, а він цього боявся найбільше. Взимку 1957 Бен зустрів страшного клоуна неподалік школи. У 1985 він довготелесий, засмаглий, у вицвілих джинсах та поношених мотоциклетних чоботях.

    МАЙК (МАЙКЛ) ХЕНЛОН – єдиний з компанії, хто найпізніше приєднався до сімки і єдиний станом на 1985-й живе в Деррі. Єдиний, хто на момент подій 1958-го не відвідував місцеву початку деррійську школу, а ходив у баптиську. Виглядав тоді найстатурнішим та найвищим в компанії. Чорношкірий. Працює директором бібліотеки. Мав час і можливість вивчати історію містечка та збирати фактаж всіх жахливих подій. Зростав у повноцінній родині на фермі, де часто працював з татом (Вільямом Хенлоном). Батько давав йому інколи якісь самостійні завдання. Любив сандвіч з джемом і арахісовим маслом. В дитинстві зіткнувся на розбитому старому заводі з якимось хижим птахом, типу птахозавром. Грав у оркестрі.

    ЕДДІ КАСПБРАК (Еддс) – хворобливий член компанії з інгалятором. Таким його зробила мама – огрядна Соня Каспбрак, яка постійно всюди товкла, що він слабенький, кволий, хворий і т.д. Едді боїться панічно свою маму. Нащадок польських іммігрантів. Носить зачіску «майданчиком». Йому подобається Грета Бові, яка живе неподалік. У 1958-му вже 4 роки як помер батько Едді у мами різко впав зір і вона вперто не йшла до окуліста. У 1985 трохи лисий, кролячої зовнішності. Майра – дружина, з якою побрався у 35 років. В поведінці і не лише дуже схожа на його маму, від чого його жахає. Огрядна. Вища і крупніша за чоловіка. Працює водієм лімузинів, що возять по Нью-Йорку голлівудських зірок. Фірма прокату належить Едді. Його об’єднує з Беном Генскомом панічний страх перед мамою. Едді після дзвінка Майка Хенлона найбільш злякався побаченого. Він взагалі вважав, що вже помер. Одного разу зіграє "кармічну" роль у всій історії.

    БЕВЕРЛІ (БЕВ) РОГАН (дівоче - Марш) – єдина дівчина з компанії. В дитинстві ходила бідно одягнена. З синцями від тата, який вважав і підкреслював щодня, що турбується та хвилюється про неї. Тато працює прибиральником та охоронцем, мати – офіціантка у найкращому ресторані Деррі. Мама лише переймається чи чоловік на торкався рудої доньки. Волосся її батька та Біллового схоже – руде, кучеряве. Завжди похмура. Подобалась не одному хлопцеві, але конкретно до безтями закоханим був Бен. І ще двоє з Невдах. Здібна й талановита. Гризе нігті. В дорослому віці живе в Чикаго. Заміжня за Томом Роганом, якого в дитинстві била мати. Том повністю підпорядкував собі Бев жорстоким ставленням до неї. Бев схильна у всьому винуватити себе, має комплекс моральної мазохістки. Творча натура, яка стала вдалою дизайнеркою. Має самовіддану подругу Кей Маккол. Беверлі заражалася енергією та впевненістю від Білла і це передавалося решті компанії у критичні моменти.

    ГЕНРІ БАВЕРЗ – справжній мозок душогубської компанії в Деррі, соціопат. Ватажок місцевих придурків, які в 1958 ходять в мотоциклетних костюмах. Поведінка та вчинки дуже близькі до кримінальних. Найбільше від нього страждав спочатку Бен Генском, а далі вже всі члени Losers. Має хама-батька, який окрім расизму має багато напрямків іншої жорстокості. Баверзи – фермери-сусіди Хенлонів.

    Клоун Пеннівайз... Читайте самостійно чи ж у кіно дивіться.

    Реджинальд Хаггінс (Ригайло) та Віктор Харріс – найбільш віддані дружки Генрі Баверза. Відморозки. Більш лякливі, аніж він. Інколи працюють на городі в Баверзів.

    Патрік Гокстеттер – найпротивніша і мерзотна особа серед дітей, частково член компанії Баверза. У фільмі він постійно у складі покидьків і тому їх у картині завжди четверо.

    Містер Кін – місцевий аптекар, який зустрічається і в дорослій, і в дитячій лініях.
    Коркорани – сім’я (з безвольною терплячою мамою і тираном-вітчимом), в якій обоє синів загинули за різних обставин.
    Сілвер – назва велосипеда Біллі Денбро, який врятував життя йому та Едді.

    Порада: аби краще розуміти звідки й куди рухаються по надуманому містечку персонажі можна спостерігати за англомовною мапою Деррі, яку можна відшукати в Інтернеті.

    Книга заслуговує на 9,6 балів, тоді як перша частина фільму суб’єктивно на 6,7.
Купить - Воно
Воно
206 грн
Нет в наличии
 
Информация об авторе
Стивен Кинг
Стивен Кинг

Один из наиболее известных американских писателей современности, получивший неофициальный титул «Короля ужасов». Романы и рассказы Стивена Кинга разошлись по миру суммарным тиражом свыше 350 миллионов экземпляр

Подробнее

Рецензии  Воно

  • Eugene Lir
    29 июля 2016 г.
    "Діти обожнюють клоунів!" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Вирішив окремо оцінити безпосередньо твір та видання.

    Роман: одна з наймасштабніших книжок Кінґа. Мабуть, саме з "Воно" бере початок ідея Стівена про "погані місця", бо, попри велику кількість персоналій, дійсно головний персонаж тут один. І це -- не людина, а місто Деррі. Король Жаху майстарно маніпулює часопростором, розкриваючи найпотаємніші деталі історії міста, які прямо чи опосередковано впливають на розвиток сюжету. Персонажі мають свої характерні риси, дуже живі та реалістичні. Незважаючи на досить великий обсяг твору (майже 1400 сторінок), "Воно" якимось містичним способом захоплює увагу читача та не відпускає до останнього.
    То ж, оцінка саме роману -- 5\5, це Кінґ у своєму кращому прояві.

    Видання: тут хочеться пожурити. Так, я розумію, що "КСД" довелося дуже швидко готувати нове видання через неприємну ситуацію з перекладом у попередньому, але ж висока швидкість (видавництво дійсно презентувало новий варіянт у рекордні терміни) не завжди добра справа. У тексті дуже часто зустрічається латинська "s" курсивом замість української "ґ", деякі шматки тексту перекладені неохайно та надто буквально, завдяки чому втрачаються мовні фіґури.
    Виданню ставлю 3\5. Середня оцінка має бути 4\5, але суб'єктивно я б надав перевагу саме романові та поставив 4.5\5.

    Зважаючи на те, що протягом найближчих років чекати на нове видання з іншим перекладом не варто, краще закрити очі на недоліки видання та поринути у атмосферу таємничого міста Деррі, де невідома істота протягом століть вбиває дітей...
  • Євген Садовий
    9 сентября 2017 г.
    Зло моральне, душевне та тілесне.
    Довжелезний, в стилі автора, роман. Зверніть увагу на кількість сторінок, на яких лише один малюночок. Повірте, затягне Вас і не помітите як кидати читання не захочеться. Книга має й вікове обмеження. Не лише через страх, що може навіяти на вразливих. Жанр: жахи, психологічний трилер, саспенс, містика.
    Про сюжет. Група із семи підлітків (Невдахи) надуманого (як і в «22/11/63») містечка Деррі знайомляться поступово між собою і дають бій злу, що періодично його [Деррі] тероризує. Події спочатку розгортаються у 1958-му, а потім, будучи дорослими ці ж діти в дорослому віці змушені зібратися ще раз, щоправда не зовсім у повному складі, а цифра 7 гратиме роль. Мерщій читайте, якщо ще не бралися - в кінотеатрах лише розпочався (вересень 2017) прокат широкоекранної кіноверсії роману. Точніше першої частини, де йдеться виключно про дитячу лінію сюжету.
    Хоча діти рясно матюкаються і палять цигарки, наратив одразу видає нам чітких протагоністів і одну протагоністку. І аж дві версії антагоністичного Зла. Одне із зол з’являтиметься у різних іпостатях, в т.ч. у образі відомих істот з найвідоміших хоррорних творів та стрічок. Не вдаюсь у подробиці аби не фонтанувати спойлерами. Відмічу вкрай детально пророблені образи. Уважне читання перших сотень сторінок дасть нам розуміння чому і хто саме таким чином діє, поводиться, а не іншим. Втім на всі 100% відчути влучність та дотепність порівнянь, характеристик, описів персонажів і місцевостей, заважатиме відсутність у нас досвіду проживання в американському даунтауні 1950-х. Кінг настільки «стріляє» знанням того як і що виглядало у 1950-х, які фільми та мультфільми виходили та о котрій годині на місцевому TV, в яких обкладинках продавалися комікси, на кого були схожі всі ці герої телепрограм, їхні теле- і радіоведучі, фільмів у кінопрокаті тих років, що зноски та пояснення все одно не дадуть нам сповна це зрозуміти та уявити. Можу лише ясно побачити картину задоволеного американського читача на момент виходу (1986) десь на дивані з легкою посмішкою, якому на той момент було хоча б років 36-37. Усмішка на обличчі від того наскільки влучно автор через книгу може передати саспенс в детально знайомий тобі історичний період.
    Вже згадував вище, що оповідування ведеться вперемішку із дорослим та дитячим періодом героїв. Майстерно закручує чергову напружену сцену у 1985-му і стрибає назад у 1958-й аби Ви хотіли б дочекатися переходу знову у події 1985-й і дізнатися чим же закінчилося, чи допоміг там хтось комусь, чи вдалося втекти. В якості насичення саспенсу автор додає групі Невдах амнезії. Справжньої. Вони не можуть згадати щось важливе і Ви вболіваєте аби бодай частинками кожен чимхутчіш почав щось потрібне їм всім воскрешати в пам’яті. Звичайно не без любовної лінії, трикутника, навіть пентаамурних перепитій. А то було б суховато.

    Підіймаються питання підліткової жорстокості, відчуженості батьків від потреб дітей, побутовий антисемітизм та расизм у США в 1950-х. Релігійна належність родин теж визначатиме специфіку поведінки персонажів. Таких тегів можна перелічити як мінімум два десятки.

    Далі пропоную характеристику (опис) основних дійових осіб, яка можливо буде корисною та цікавою тим, хто має намір переглянути лише фільм, а для тих, хто має намір штурмувати роман, може виявитися СПОЙЛЕРАМИ. Палкі фанати Стівена Кінга декого вже зустрічали раніше:

    Реальне місто БЕНГОР у штаті Мейн, в якому досі сідають на дозаправку літаки, служить для Кінга прототипом тут містечка ДЕРРІ.

    Джордж Денбро – молодий хлопчик дошкільного віку, який біг з човником у гумових чоботах і в жовтому дощовику на початку книги і в екранізації, заглядаючи в каналізаційний стік за корабликом. Невинне дитя. З повагою та захопленням ставився до старшого брата. Любив збирати і клеїти в альбом різні фотографії.

    БІЛЛ (ВІЛЬЯМ) ДЕНБРО – вдома хворіє на початку роману. «Заїкуватий Білл». Хлопці вважають його найсильнішим, найвищим, лідером компанії (у фільмі повна протилежність). У 1985 живе в Британії і став дещо товстим та лисий. Дружина – Одра Філліпс, на 3 роки старша, кінозірка, яка на декого схожа ззовні. Білл пише книжки та сценарії на зразок Едгара По чи Фолкнера. Носить окуляри. Дуже любив молодшого брата і картав себе за його смерть. Після смерті брата його до заціпеніння лякала перспектива, що ще якась дитина загине і він буде свідком. Помітно пітніє, коли хвилюється. Володіє гіпнотизуючою харизмою.

    Зак Денбро – нудний тато Біллі та Джорджі. Другорядний герой. Працював на електростанції і знав усе про роботу річок і рівня води. Помер від раку, коли Біллі було 17. Денбро (мати – Шерон, любила грати на піаніно) методисти. Мама співала методистські псалми на похоронах.

    СТЕНЛІ ЮРІС (Босс) – хлопець з компанії. Одружений. Єврей, за що його часто били на вулиці. Хворобливий і тому пішов на рік пізніше до школи. В перших класах переважно мовчав. Його батьки рано одружилися, тому були проти його раннього шлюбу, але він їх не послухав. Був упевнений в своєму майбутньому. Має дружину - Патрішу Юріс (дівоче Блум), яка дуже комплексує з приводу своєї національності. Дуже чисто жили, без пиятики, без наркотиків, зради. Але не могли чомусь мати дітей. Любить звичай і порядок. Дуже ретельний у навчанні. Досконало знає назви всіх птахів з довідника латиною. З певної причини буде практично відсутній у дорослій лінії сюжету. А у 1-й частині фільму є на екрані, але виконує роль скоріше для масовки.

    РІЧАРД (РІЧІ) ТОЗІЕР – найбільш балакучий та емоційний з компанії. З раннього дитинства любив копіювати чиїсь голоси і постійно жартувати. Це у нього від спостережливості, він розпізнавав і вивчав людей, їхню натуру. Мріяв бути черевомовцем. Так його занесло на радіостанцію розважальним ведучим. У школі Річі отримує оцінки а і б, а з поведінки с і d. Давав прізвиська, що прилипали до ровесників. Носив окуляри перемотані скочем. Батьки у нього методисти і сам ходив на збори юнацького товариства методистів. Його мати (Меггі Тозіер) та мати Білла люто ненавидять рок-н-ролл. Мати Річі мріяла мати ще дівчинку крім сина.

    БЕН ГЕНСКОМ (прізвисько Скирт Келхун) - найперспективніший молодий архітектор Америки, що живе у 1985-му на захід від Омахи в Небрасці. Спроектував споруду для Бі-Бі-Сі в Лондоні. В дитинстві Бен з відвислим черевом. Багато читає. Незграбний. Лякливий. Гарно працює «соображалка» щодо конструювання, взаємодії різних речовин, використання інструментів. Носить балахонні светри. Мати – Арлін Генском байдужа, неспостережлива, зациклена на своїй суєті. Син любив її. Він уявляв собі, що якби вона померла, то його віддали б на ферму, а він цього боявся найбільше. Взимку 1957 Бен зустрів страшного клоуна неподалік школи. У 1985 він довготелесий, засмаглий, у вицвілих джинсах та поношених мотоциклетних чоботях.

    МАЙК (МАЙКЛ) ХЕНЛОН – єдиний з компанії, хто найпізніше приєднався до сімки і єдиний станом на 1985-й живе в Деррі. Єдиний, хто на момент подій 1958-го не відвідував місцеву початку деррійську школу, а ходив у баптиську. Виглядав тоді найстатурнішим та найвищим в компанії. Чорношкірий. Працює директором бібліотеки. Мав час і можливість вивчати історію містечка та збирати фактаж всіх жахливих подій. Зростав у повноцінній родині на фермі, де часто працював з татом (Вільямом Хенлоном). Батько давав йому інколи якісь самостійні завдання. Любив сандвіч з джемом і арахісовим маслом. В дитинстві зіткнувся на розбитому старому заводі з якимось хижим птахом, типу птахозавром. Грав у оркестрі.

    ЕДДІ КАСПБРАК (Еддс) – хворобливий член компанії з інгалятором. Таким його зробила мама – огрядна Соня Каспбрак, яка постійно всюди товкла, що він слабенький, кволий, хворий і т.д. Едді боїться панічно свою маму. Нащадок польських іммігрантів. Носить зачіску «майданчиком». Йому подобається Грета Бові, яка живе неподалік. У 1958-му вже 4 роки як помер батько Едді у мами різко впав зір і вона вперто не йшла до окуліста. У 1985 трохи лисий, кролячої зовнішності. Майра – дружина, з якою побрався у 35 років. В поведінці і не лише дуже схожа на його маму, від чого його жахає. Огрядна. Вища і крупніша за чоловіка. Працює водієм лімузинів, що возять по Нью-Йорку голлівудських зірок. Фірма прокату належить Едді. Його об’єднує з Беном Генскомом панічний страх перед мамою. Едді після дзвінка Майка Хенлона найбільш злякався побаченого. Він взагалі вважав, що вже помер. Одного разу зіграє "кармічну" роль у всій історії.

    БЕВЕРЛІ (БЕВ) РОГАН (дівоче - Марш) – єдина дівчина з компанії. В дитинстві ходила бідно одягнена. З синцями від тата, який вважав і підкреслював щодня, що турбується та хвилюється про неї. Тато працює прибиральником та охоронцем, мати – офіціантка у найкращому ресторані Деррі. Мама лише переймається чи чоловік на торкався рудої доньки. Волосся її батька та Біллового схоже – руде, кучеряве. Завжди похмура. Подобалась не одному хлопцеві, але конкретно до безтями закоханим був Бен. І ще двоє з Невдах. Здібна й талановита. Гризе нігті. В дорослому віці живе в Чикаго. Заміжня за Томом Роганом, якого в дитинстві била мати. Том повністю підпорядкував собі Бев жорстоким ставленням до неї. Бев схильна у всьому винуватити себе, має комплекс моральної мазохістки. Творча натура, яка стала вдалою дизайнеркою. Має самовіддану подругу Кей Маккол. Беверлі заражалася енергією та впевненістю від Білла і це передавалося решті компанії у критичні моменти.

    ГЕНРІ БАВЕРЗ – справжній мозок душогубської компанії в Деррі, соціопат. Ватажок місцевих придурків, які в 1958 ходять в мотоциклетних костюмах. Поведінка та вчинки дуже близькі до кримінальних. Найбільше від нього страждав спочатку Бен Генском, а далі вже всі члени Losers. Має хама-батька, який окрім расизму має багато напрямків іншої жорстокості. Баверзи – фермери-сусіди Хенлонів.

    Клоун Пеннівайз... Читайте самостійно чи ж у кіно дивіться.

    Реджинальд Хаггінс (Ригайло) та Віктор Харріс – найбільш віддані дружки Генрі Баверза. Відморозки. Більш лякливі, аніж він. Інколи працюють на городі в Баверзів.

    Патрік Гокстеттер – найпротивніша і мерзотна особа серед дітей, частково член компанії Баверза. У фільмі він постійно у складі покидьків і тому їх у картині завжди четверо.

    Містер Кін – місцевий аптекар, який зустрічається і в дорослій, і в дитячій лініях.
    Коркорани – сім’я (з безвольною терплячою мамою і тираном-вітчимом), в якій обоє синів загинули за різних обставин.
    Сілвер – назва велосипеда Біллі Денбро, який врятував життя йому та Едді.

    Порада: аби краще розуміти звідки й куди рухаються по надуманому містечку персонажі можна спостерігати за англомовною мапою Деррі, яку можна відшукати в Інтернеті.

    Книга заслуговує на 9,6 балів, тоді як перша частина фільму суб’єктивно на 6,7.
  • Назар Рак
    12 апреля 2017 г.
    Кульки злинають. Ти також злинеш.
    Декілька дітей сходяться в одну компанію, гнані спільною бідою - всі вони були розумними, а отже - невдахами. Та це не єдиний чинник, завдяки якому вони згуртувались. Було ще містечко Деррі, в якому відбувались дивні вбивства дітей та їх зникнення. І ще там панував страх, він зробив позначку на кожному з невдах...

    Подобається подача роману. Як б назвав це "в стилі американських гірок". Сюжет постійно набирає шаленої гостроти і швидкості і здається от-от станеться кульмінація... Аж тут знову починається повільний підйом. Цей прийом вдався дуже вдало, тому що на протязі практично цілого твору не втрачається відчуття невідомості. В голові зароджуються запитання від тої недоговореності і тебе аж фізично тягне знову пройти цей довжелезний підйом.

    Ще що варто сказати. Це надзвичайно довжелезна розповідь з сотнями маленьких деталь. Чесно кажучи, спершу це бісить. До середини твору починає подобатись, а в кінці я вже уважно вчитувався не те щоб в кожне слово, а в кожну літеру! Тому що саме в фіналі ми починаємо отримувати ті відповіді, на не знання яких нас штовхав автор. Фінал справді надзвичайно цікавий, а тим, що він триває сторінок 400 - задоволення вас не омине.

    І останнє. Я б не чикав від твору чогось супер лячного, лячно буде в фільмі. Бо я, признаюсь, читав його ночами, на одинці. Результат: прочитав за 13 ночей. Совпадєніє?) А за скільки прочитали його ви?

    Моя оцінка: 8/10
 

Характеристики  Воно

Автор
Стивен Кинг
Издательство
Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Серия книг
Прем’єра фільму "Воно"
Язык
Украинский
Год издания
2015
Год первого издания
1986
Количество страниц
1344 стр.
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
84x108/32 (~130x210 мм)
Переплет
Твердый
Шрифт
Minion
Тираж
10 000
ISBN
978-966-14-8697-2
Вес
951 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Литература США и Канады
Литература по периодам
Современная литература
 
Об авторе  Воно
Другие издания книги  Воно
 
Статьи о книге  Воно