Друга книга Стівена Кінга з трилогії про Містера Мерседеса «Що впало, те пропало» частково розповідає про головного героя першої - містера Мерседеса, а більшою мірою запускає перед читачами нові сюжетні лінії розповіді. Всі події в творі дуже тісно пов’язані з трагедією від якої постраждала одна сім’я. Перед нами постає доля родини, і в книзі переплітається далеке минуле з теперішнім часом. Якісно описані різні манії та зацикленості людей. Початок книги дуже влучний та незвичний. Наш герой письменник до якого вривається читач, який незадоволений сюжетом останньої книги. Паралельно розгортається історія сім’ї, яка причетна до інциденту з Містером Мерседесом. Король жахів по всьому роману розкидав велику кількість зачіпок, пасток та в буквальному розумінні слова револьверів, які очікують своїх пострілів. Насправді, перша книга була більш млявою, а поточна є більш заплутаною та динамічною. У книзі досить багато як головних так і другорядних персонажів. Читається швидко, читати цікаво та легко. Переклад якісний, але місцями зустрічаються цілком незрозумілі слова, та як ми вже могли звикнути до цього – досить багато лайки в стилі автора. Оформлення якісне, папір кремового кольору, і нажаль досить тонкий. Обов’язкова для прочитання всім фанатам великого Стівена Кінга.

"Що впало, те пропало" - фантастический роман С. Кинга о том, что случайности иногда все-таки случаются, и подростки иногда все-таки находят сокровища. Но вопрос в том, что в отличие от приключений Тома Сойера, иногда все оборачивается намного трагичнее. Сюжет в том, что грабители, а точнее последний, который остался в живых после ограбления писателя Ротстайна, спрятал деньги и дневники писателя перед тем, как его посадили в тюрьму. Случайным образом это "сокровище" обнаружил подросток, за которым охотится этот грабитель, вышедший на волю. Лично мне очень понравилось то, что роман вроде и связан с "Мистером Мерседесом", но его можно читать и как отдельный роман. Скажем так, у Кинга тоже в некоторых книгах упоминаются места, города или имена героев, которые были и в других книгах - и это нормально. Сам сюжет очень динамичный и увлекательный. Особенно мне понравилось, как этот убийца, который оказался в тюрьме все время повторял себе что-то вроде "это ничего не стоит" - мол, это все пустяки - такая демонстрация силы воли редкое явление. Все-таки было у меня ощущение, что этот роман - какая-то хоррор-версия Тома Сойера, а еще в голову приходила книга "Остров сокровищ", и поэтому очень часто улыбался во время чтения. Остальные герои были мне знакомы, но если бы это были и другие герои, то сути дела это не поменяло бы - книга интересна сама по себе.

Друга книга із трилогії про детектива Ходжеса. Сказати, що я на три дні поринула у сюжет книги, забувши про усе на світі - нічого не сказати. Сюжет поглинає увагу, розбурхує уяву. Усі персонажі достатньо детально прописані, їхні думки, почуття, висновки, яких вони доходять. Відчуття, наче перебуваєш у 3D реальності. Ніби містер Кінг спеціально залишив у цій історії місце для мене - у якості спостерігача, який не може впливати на події, але невідступно слідкує за ними та переживає миті напрочуд емоційного інтересу та переживань за головних героїв. Досить відверто постає лайка, яку автор не соромиться впроваджувати у текст. Вражають брудні подробиці життя головного героя-психа Морріса Белламі. Ці дріб'язкові моменти створюють атмосферу присутності у творі. До речі, образ Морріса настільки вписується у наше повсякденне життя, що стає лячно... Подібним психом може виявитися, на перший погляд, будь-який пристойний літній чоловік, який стурбовано проходжає повз тебе по вулиці. Дуже цікавими були роздуми та образ дій Пітера Сауберса... Думаю багато хто у його віці не наважився б на те, що робив він. Твір прийшовся мені до вподоби. Хвилююче, інтригуюче, лячно. Дуже якісний трилер із нотками детективної історії, який прийде до смаку любителям полоскотати собі нерви. Неперевершений королю жахів, знімаю перед Вами свій уявний капелюх. Вам вдалося мене підкорити.