У другому томі пригод киць-мандрівниць так само три історії про три поїздки. У першій кішечки вирушають до Великої Британії, щоб познайомитися наживо з Чеширським Котом — другом Мулі, з яким вона давно листується. Для того, щоб знайти власника загадкової усмішки киці об'їздили всю Британію і тут мені не дає спокою нелогічність: якщо Чеширський Кіт — друг за листуванням, то Муля має точно знати, в якому місті він живе, навіть якщо в нього абонентська скринька! Вона ж відправляє свої листи на якусь адресу? А потім, коли в аеропорту киці таки зустрічаються з Чеширським Котом, той виявляється секретним агентом. Що тут додати. У другій історії в Манюні зникає апетит, який подруги вирішують пошукати у Греції. Про Грецію у книжечці немає нічого окрім того, що там скрізь статуї, колони і церкви. Якщо про Велику Британію було неприємно-стереотипно, то тут уже ну дуже поверхово. В останній історії киці вирушають на повітряній кулі до Каппадокії, щоб відвідати бабусю однієї з них. Тут левова частина історії приділена химерним скелям зі слідами вулканічної діяльності. Якщо непослідовно виглядає те, що у Великій Британії киці побували в багатьох місцинах, а тут зосередилися на одній-єдиній цікавинці.

Хто ще не знайомий із кицями Мулею та Манюнею, поспішайте познайомитися! У цій книзі ви разом з кицями-подружками відвідаєте Велику Британії, Грецію та Туреччину. До Великої Британії киці вирушать в пошуках чеширського кота - друга Мулі по листуванню. Киці не тільки знайшли кота, а ще й познайомилися з британською традицією пиття чаю з молоком о п'ятій годині, спробують смачний чеширський сир, послухають звуки шотландської волинки, помилуються вересом та послухають хор вельских котів та киць. Наступна подорож киць буде до Греції, цього разу вони вирушають на пошуки апетиту Манюні. Це досить коротке оповідання, у якому про Грецію майже нічого не написано, тільки названа столиця, та описана природа Греції. Трохи змішані відчуття від цього оповідання. Думаю, що багато чого можна було б написати про Грецію, але головна ідея оповідання було про те, що після голоду прокидається апетит. Як на мене, немає жодного зв'язку із подорожжю до Греції. Третя подорож до Турції виявилася трохи цікавішою від попередньої, але теж відчуття таке як написано "про все і про ні що". Трохи втомлює, що кожне оповідання починається з того самого абзацу. З однієї сторони, це надає кожному оповіданню деяку самостійність, і той, хто читає все підряд, може просто пропускати цей абзац. З іншої сторони можна було подати цю інформацію на самому початку книжки як передісторія знайомство із кицями. Зате ні слова не сказано, хто така Тетянка. Звісно, здогадатися можна, що то власниця Манюні, але поки позиція книжки нелогічна: про киць повторюється у кожній історії, а про Тетянку - жодного слова. Ідея гарна - знайомити дітей із різними країнами, природою та традицією, але реалізація трохи така собі. Малюнки теж гарні. Але текст залишає дивні відчуття, тому ставлю трійку. Можливо, я занадто критична, але перший том був для мене кращий.