Это произведение, сколько бы я к нему не возвращалась, всегда вызывает у меня неповторимую гамму эмоций и чувств. Это дикий смех, восторг, восхищение, грусть, сочувствие и радость за отдельных героев. Читая повесть, окунаешься в мир весёлой семейки Кайдашов с головой! Будто вместе с ними переживаешь все эти ситуации, конфликты, споры, выясняешь, чьи яйца нанесла курица и чья груша растёт во дворе. Очень самобытное, очень яркое произведение, которое точно останется в памяти надолго, если не на всю жизнь! Автор проработал каждый образ настолько гениально, что создал вечные образы нашего общества. Каждый из его героя в какой-то степени может напомнить нас кого-то из нашего собственного окружения или даже семьи :)) И это делает повесть еще более привлекательной, еще более актуальной и смешной! Это именно то произведение, к которому хочется возвращаться снова и снова, читать, перечитывать, вчитываться в каждое слово. В школьные годы, читая его, не понимаешь всей "сочности" произведения. А вот чуть позже, когда немного вырос, читается совсем иначе! Іван Нечуй-Левицький - яскравий геній української класики!

Цю книгу я перечитую час від часу з двох причин: або для того, щоб поновити в пам'яті деякі деталі селянського побуту тогочасних українців (скажу відверто, ця книга надихнула мене вперше за довгий час взятися за вишивання), або задля того, щоб підняти собі настрій. Як не крути, а все ж часом приємно спостерігати або слухати, як хтось лається і це не стосується тебе - чистісінька психологія, люди таки цим грішать. Мабуть, на це якоюсь мірою й поставив автор, пишучи твір. Тому те, що її перевипустили у такій гарненькій обкладинці, приємно мене вразило - невже видавництво "Знання" взялося за створення нової книжкової серії? Гротеск та метафоризація вдало поєднуються із елементами так званого народного болю, який ще не вповні відпустив українців після здобуття волі від панів. Саме на цьому оснований ще один із мотивів для цієї повісті - розрив між старим поколінням, яке вже не зовсім сприймає новий порядок і повністю відмовляється приймати будь-які нові порядки, та молоддю, якій не довелося спізнати кріпацтво на собі та яка не йме віри тому, що все, що цінують старші - правда. Нарешті, окремо можна відзначити тему духовної деградації ніжної та чуйної особистості, коли побут пережовує, заковтує, випльовує, тоді знов поїдає і починає ремигати, наче корова. До речі, редакторові книги варто віддати належне за посилання на ті слова, які вже не вживаються в сучасній літературній мові.

Іван Нечуй-Левицький - відомий український автор твору "Кайдашева сім'я". Події твору відбуваються в селі Семигори, а прототипом сім'ї Кайдашів є сім'я Мазурів. Реальна українська сім'я, яка була відома своїми сварками та бійками. Головними героями твору є Кайдаш, Кайдашиха, Карпо, Лаврін, Мотря та Мелашка. Їхня сім'я не могла прожити жодного дня без сварок та невзгод. Хоча й твір про сварки, але читається дуже весело. Адже автор висміює погані вчинки кожного герою, повчаючи тим самим кожного читача. Читаючи цей твір читач нібито проживає всі ті моменти разом з головними героями. Повість "Кайдашева сім'я" написаний в легкій та веселій формі, але читаючи його кожен розуміє, що автор хотів донести те, що в житті головне не майно та багатства, а добробут, благополуччя, взаємоповага та любов один до одного. Автор на прикладі однієї сім'ї розкриває проблеми всіх людей. Повість "Кайдашева сім'я" є дуже повчальною. Вона буде цікавою та актуальною кожному читачу.