Прочитала цю чудову книгу, бо захотілося відчути самою душею дорогоцінне слово західноукраїнських діалектів, пройнятися щиросердною, теплою, домашньою атмосферою буковинського села. Читала, а серце співало! Як мало інколи потрібно для радості - хоч почитати, уявити, як розмовляють там, де так хотілось би побувати! На сторінках книги нам зустрічаються жовняри та селяни, бідаки та багатирі, файні легіні та хороші-прехороші дівчата. Всіх цих людей об’єднує той вир почуттів, у якому вони опиняються. Чоловіки, жінки кохають або ненавидять, радіють чи сумують, вірять або ревнують, рятують потопаючого від смерті чи самі кидаються зі скелі в розпачі... Хтось з них може серце своє вийняти і обдарувати ним кохану людину, а хтось метеликом перелітає з однієї квітки на іншу, навіть не замислюючись, чи комусь боляче від цього. Комусь гроші затьмарили все на світі, а хтось останню копійку віддає нужденному... Але всі ці люди живуть в Україні, їх об`єднує співоча мова, неповторна культура, колорит. Дуже втішило українське народне слово з вуст „солов’я Буковини”, який наспівує срібним дзвіночком свою чарівну мелодію, милу моєму серцю!