Другий том історичного роману "Яса" прочитав одразу після першого. Тому різницю помітив чітко. Друга частина не така динамічна, як перша. Тут якщо і є воєнні епізоди, то описані вони досить побіжно, поверхово. Набагато більшу увагу в цій частині автор приділяє внутрішньому світу персонажів. Тут і роздуми Сірка про щастя, любов, відповідальність, і внутрішній світ Сироватки, який переживає велике потрясіння, і Ждан Гук з роздумами про брата та інші. Не можу однозначно сказати добре чи погано те, що автор відійшов від динаміки до внутрішніх переживань і драми, бо, як то кажуть, на смак і колір... Але особисто мені така зміна не до вподоби. Перший том сподобався більше. Чому мені не дуже подобається опис роздумів історичних персонажів, то це тому що автор не може достеменно знати характеру людини, яка жила чотириста років тому. А, описуючи його думки, автор створює у читача бачення людини, його характеру. Хоча насправді він міг бути зовсім інакшим. Однак таке моє відношення не відміняє того, що твір дуже гарний як з точки зору історичного, так і з літературного.