Любов буває різна. Для неї не існує віку, національності та статі. І так жаль, що більшість вважають саме своє поняття любові правильним, осуджуючи решту. Я давно хотіла почитати гарну книгу про ЛГБТ стосунки, але на руки потрапляв тільки непотріб типу "Середини світу" або філософські п*єси Олеся Барліга. І от наша, українська і така чудова книга! Вже сама назва заворожує - думається, що мова ітиме про щось ніжне та чуттєве. І так і є. Головний герой книги - хлопець Остап, юнак 27 років, який має роботу, житло, друзів, але не має справжнього кохання. Остап - гей, який і не кричить про свою орієнтацію, але і не ховає її. Це людина з дуже багатим внутрішнім світом, в пошуках свого кохання він шукає не тільки тілесний контакт, а передусім душевний, чуттєвий. Є невдачі, є непорозуміння і осуд зі сторони "правильного" суспільства, але, зрештою, кожен в цьому житті отримує по заслугам. А щастя іноді і шукати не треба - воно само постукає в двері, варто їх лише відчинити. Книга написана дуже поетичною, чудовою мовою. Вона повна глибоких роздумів про життя, його сенс, про місце людини в сучасному суспільстві та про пошук людиною самої себе, своєї цілі та мети життя. Цю тоненьку книгу можна розгребти на цитати, адже багато слів варто читати і перечитувати. І я хочу, щоб люди правда навчилися не осуджувати тих, хто від них відрізняється. І ще от що - традиційні шлюби часто не розпадаються, бо їх тримають штампи в паспорті, діти, спільне майно. А що ж тримає разом нетрадиційні сім*ї? Мабуть тільки кохання.