Незважаючи на темну обкладинку і дещо дивну назву ("Місто банок"), ця книга не є скандинавським нуарним нуаром, де кров тече лавою з гирла вулканів і за кожним кущиком сидить найжорстокіший маньяк. Також тут немає жахливих вірусів або ще якихось організмів, які з'являються через глобальне потепління з вічної мерзлоти. Це просто хороша детективна історія, яка розгортається у маленькій країні, де, здається, всі знають один одного. Книга починається з примітки, що в Ісландії ніхто не використовує прізвища, лише імена, що робить атмосферу історії ще більш домашньою. Інспектор Ерлендур є розлученим чоловіком середнього віку, який часто спить у одязі і їсть лише готову і нездорову їжу. У нього двоє неблагополучних дітей. Його донька зловживає наркотиками, тому злочинці часто використовують цей факт, щоб спробувати їм маніпулювати. Його це дещо ображає, однак він намагається не звертати увагу на ці натяки. Він розслідує вбивство немолодого чоловіка, де майже немає зачіпок, оскільки у вбитого було мало контактів, і він здавався приємним чоловіком. Тож більшість поліцейських думає, що це типове нудне ісландське вбивство: якийсь наркоман, шукаючи гроші, вбив зопалу. Однак все виявляється набагато складнішим та цікавішим. Мені особисто дуже імпонують дрібні деталі, які показують як люди співпрацюють у маленькому світі без величезних корпорацій та нудних протоколів, така особлива душевність та домашність оповіді. Інспектор Ерлендур є чимось схожим на Курта Валландера Геннінга Манкелля. Плюс дуже легко читати англійською. Непогана книга для тих, хто починає це робити.