Мені спершу теж здалося, що ця книга про родину Адамсів: Америка, будиночок, батьки-вампіри, прабабуся-єгипетська мумія, ще й літаючий дядько. Потім мені пригадався Орхан Памук, який описував затишний дім однієї турецької сімʼї, де теж бабуся була носієм родинного коду, щоправда, у тому романі більше було про політику. А ще мені згадався американський фільм з Уїллісом, де його герой є смертним і вмирає наприкінці, а от його дружина є безсмертною. І стало шкода таких створінь, бо вони не здатні цінувати кожну мить життя, вона для них не має сенсу. Тому бажання головного героя в кінці роману бути людиною мені зрозуміле. Він не такий, як його прабаба, яку він здав у музей. Хай вони й прийомні, а не рідні, але все одно вони були референтною групою для хлопця. Й на прикладі Сесі видно, що і «нечисть» хоче кохати та потребує взаємності.

Це серія коротких історій про сімейство, яке живе вже чорт знає скільки і це мені нагадує Сімейство Адамсів, прям готична-готика, і я коли дивився на сам твір, то побачив що в Бредбері був знайомий - Чарльз Адамс і він є творцем "Сімейства Адамсів" і вони створили дві варіації такої сім'ї. Тут повно паранормального: привиди, монстри, мумії, вампіри, гуманоїдні істоти, павуки гігантські і всяке таке, але це більше іронічне з жартами чи жахи. Історії про те, як ці істоти повертаються із потойбічного світу і намагаються вживатись із живими, або чоловік з крилами знайшов собі дружину і йому доводиться жертвувати своїми особливостями, щоб жінка рада була, або привид що подорожує потягом і боїться не встигнути на зустріч. В центрі хлопчина - Тімоті, який не розуміє його ролі в цьому всьому, бо всі його родичі мають, якісь магічні сили, а він - нє.

Рей Бредбері був дуже продуктивним та багатогранним автором. Він писав і наукову фантастику, і нуарні детективи, і автобіографічні історії, і жахи з містикою. Ось ця збірочка належить саме до останніх, вона зовсім невеличка та ідеально підходить для дощового вечора. На Гелловін у старому будинку з 99, а може і з цілою сотнею камінів, збирається родина Елліотів. Ця сім'я дуже незвичайна, її члени - це духи, вампіри, стародавні мумії та привиди, а також Тімоті - звичайний людський хлопчик, якого Елліоти всиновили і який зростає серед безсмертних істот, що сплять у труні, мають крила чи можуть перенести свій розум за багато миль від тіла. Книга шалено атмосферна, просто ідеальне осіннє читання. Враховуючи не надто вражаючий об'єм книжки (всього 175 сторінок) та велику кількість персонажів, не можна не дивуватись тому, як автор наділив кожного з них особливостями, власними мріями та страхами. Виданням я повністю задоволена. Книга трохи вужча за стандартний формат, тому вона дуже зручно лежить у руці. Папір офсетний доволі цупкий, надруковано усе гарно і чітко. Переклад теж хороший, шрифт цілком читабельний. Видавництво дуже відповідально поставилось до оформлення книг Рея Бредбері, що не може не тішити. Дуже рекомендую ознайомитись з історією родини Елліотів всім, хто любить атмосферну містику, а також прихильникам "Ночі в самотньому жовтні" Роджера Желязни, ці два твори мають певну схожість.