Перша поетична збірка Івана Драча "Соняшник" вражає читача яскравістю і динамічністю. Вона складається з балад і етюдів на різну тематику. В "Баладі про соняшник" автор уявляє хлопчиська в подобі соняшника, який звертається до поезії в подобі сонця. "Балада про випрані штани" як зразок, що і в звичайному побуті може бути поезія. На мою думку, найкращою в цій збірці є любовна лірика. "Лебединий етюд" -зразок лагідної мрії про кохання: "Ти лебідкою плинеш у безкресі мої моря". "Нічний етюд" -це вже пристрасна лірика: Ти -спеки настій. Ти -пустеля палюча. В тобі заблукати, а потім не вийти. Є у збірці авангардні експерименти з формою (Сльоза Пікассо,Соната Прокоф'єва). Драч сміливо поєднує сучасність з українською народною традицією (Балада про Сар'янів та Ван-Гогів,Манайлова виставка). Звичайно є й відверто політичні заказухи, як от "Кубинський етюд". Але в радянський час без прославляння партії було ніяк. Збірці характерні свіжість, винахідливість, асоціативність, багата ритмомелодика, побутова конкретність. Тексти у Драча складні і читати їх -не розвага. Проте сучасний читач знайде в них своєрідну красу й естетичну витонченість.