Хоч ця книга й увігнала мене в нечитун, ті моменти, коли я все ж бралася за читання, поглинали мене з головою, і мені було важко зупинитися. Усі деталі прописані настільки яскраво, що здавалося, ніби я дивлюся фільм, а не читаю книгу. Історія неймовірно цікава: тут реальні історичні постаті й факти переплітаються з містикою та жахом. Перед героями постає загроза невидимого зла - його спершу не бачиш, але відчуваєш нутром. Воно переслідує їх по п’ятах, тримає в постійній напрузі й не відпускає, допоки вони не припинять пошуків могили Дракули та способу його знищення. Тема вампірів і постать Влада Цепеша як історичного прототипу літературних вампірів наштовхує на роздуми про первородне зло - давнє й особливо лякаюче через свою загадкову природу безсмертя та всепоглинаючої ненависті. У цій книзі немає романтизованого образу вампіра - того, що сяє на сонці та вражає своєю неймовірною вродою і шармом. Тут вампір - це реальна людина, яка порушила всі релігійні й біологічні норми та живе сторіччями лише з однією метою: збирати історичні книги й поширювати своє протиприродне, гріховне існування і зло. Люди, що стають слугами Влада, виконують усі його накази та допомагають йому знову наблизитися до реального світу, стати частиною сьогодення, а не залишатися тінню минулого. Навіть кінцівка не дає відчуття полегшення, ніби все завершилося, вампіра знищено, а герої можуть жити довго й щасливо. Їхня історія закінчується початком нового циклу: донька Хелен і Пола знову знаходить ту саму книгу із зображенням дракона всередині (або, радше, сама книга знаходить її), і вона усвідомлює, що Зло вижило. Тепер воно знову наступає їй на п’яти й манить за собою. Саме цим ця історія й цікава - своєю циклічністю, як і справжня історія людства. Часи змінюються, а людське нутро залишається незмінним. Попри прогрес - війни, хвороби та смерть не зникають, і людство знову й знову повторює ті самі помилки, щойно забуває про них.

Це не типовий вампірський horror - це повільний, атмосферний пошук через століття й континенти, де Дракула - не монстр з іклами, а реальна історична фігура, яка залишила слід у архівах, бібліотеках і таємних товариствах. Історія розгортається в кількох часових шарах: молода дівчина в 1970-х знаходить у бібліотеці батька стару книгу з дерев'яною вкладкою-драконом і листи 1930-х. Батько розповідає їй свою історію - як у 1950-х, будучи аспірантом, він разом з професором Россі почав досліджувати легенду про Влада Цепеша. Професор зникає, лишаючи тільки ту саму книгу, і пошук приводить їх до Стамбула, Болгарії, Румунії, монастирів Угорщини. Костова - історик за освітою, і це відчувається: кожна глава наповнена деталями про середньовічну Європу, османські архіви, бібліотеки, листування вчених. Вампіризм тут не про кров і ніч, а про одержимість знанням, владою й безсмертям через культуру. Дракула - не просто зло, а інтелектуальний хижак, який манипулює вченими через їхню ж цікавість. Мені подобалося, як книга змушує гуглити реальні історичні факти - монастир Снагов, Влад Цепеш, османські хроніки. Атмосфера бібліотечної пилу, нічних поїздів, старих рукописів густіша за будь-який жах. Мінус - вона довга (850 сторінок), і темп дуже повільний, але якщо ви любите "Код да Вінчі" чи "Ім'я троянди" - це ваш жанр, тільки з вампіром замість тамплієрів чи ченців. Фінал задовольняє, але залишає простір для роздумів. Для мене це один з найкращих "літературних" вампірських романів - розумний, ерудований і справді тривожний.