Кооперацію І. Витанович назвав духовним протестом суспільної природи людини проти хижацького самолюбства, проти фізичного насильства сильнішого над слабшим, це віра в правду й справедливість людини, яка не позбавлена людської гідності й духовних чеснот, зокрема найвищої з них — любові до ближнього. Якщо в умовах капіталізації праця стає для людини важким ярмом, а більшість її плодів забирає бездушний капітал, то в кооперативній співпраці людська праця, що будується на добровільній основі набирає іншого значення. Тут усі, хто трудиться самі для себе: й підприємці, й купці, й банкіри самі розподіляють напрацьоване добро. У цьому полягає найбільша цінність кооперації. Українська кооперація, зазначав І. Витанович, знала багато різних форм самодопомоги та співпраці, незважаючи на вікову неволю, берегла глибоке почуття правди й справедливості. Але в тогочасних суспільно-економічних умовах для порятунку обездолених прошарків населення не вистачало уже ні християнського милосердя, ні добрих традицій сусідської самодопомоги наших предків.

Книга розрахована на читачів, зацікавлених питаннями кооперативного руху: вчених, вчителів, студентів.