Книга 1. Подолати минуле. Глобальна історія України

Поєднання глобального та локального є нагальною потребою для тих, хто намагається знайти вихід із кризи сучасності. Книжка пропонує такий підхід до сучасної України. Автор зазначає, що Україна утворилася внаслідок глобалізації та модернізації, разом із найтемнішими їх сторонами, пов'язаними з масовим насильством. Однак минуле - це не тюрма. Воно завжди залишає місце для вибору. Видання звертається до минулого, аби краще зрозуміти, де зараз є Україна і світ та куди вони могли б рухатися далі.

Для чого це видання?

• Щоб розвінчати міфи, стереотипи та ілюзії про Україну.
• Відкрити нові горизонти і теми для осмислення минулого.
• Знайти нові вектори для дискусії про сучасне та майбутнє України.
• Створити візію майбутнього України.
• "Подолати" минуле - вийти за рамки національної історії і "перезавантажити" країну через глобальну перспективу.

Для кого це видання?

• Молодого покоління українців, що пов'язують своє майбутнє з Україною.
• Тих, хто шукає опору і відповіді на питання "Ким ми були, ким ми є зараз і як нам рухатися далі?"
• Тих, хто хоче дізнатися правдиву історію своєї країни.
• Для тих, хто втомився від історичних кліше та готовий мислити і сприймати історію критично.
• Для тих, хто хоче кращого майбутнього для себе і України.

Книга 2. Нарис історії України. Формування модерної нації XIX-XX століття

Книжка увійшла до тридцяти найзнаковіших книжок часів Незалежності за рейтингом Українського інституту книги.

Перша редакція цієї книжки побачила світ ще 1996 року. Також її можна назвати першою популярною історією України, яку, за словами автора, можна "читати без брому" і яка стверджує принципову нормальність української історії. У новому виданні виправлено деякі неточності та похибки попередніх видань, а також додано нові розділи, зокрема розділ, присвячений двом останнім десятиліттям незалежної України, аж до часів революції 2013-2014 років, війні з Росією та передвиборних тижнів 2019 року.

Цитата

"Історію, яку тримає у руках шановний читач, можна назвати «історією без брому». Її підставовою тезою є ствердження принципової нормальності української історії. Це не означає, що вона має на меті замінити гіркий наркотик солодким. Українство було і залишається ураженим тяжкими хворобами. Нормальність української історії полягає у тому, що всі ці хвороби не є смертельними, вони є радше хворобами росту національного організму".

— Ярослав Грицак