Запорізьке козацтво було унікальним явищем не тільки в історії України, а також у світовій історії. Адже сам факт існування демократичних традицій в Європі за часів суцільного панування монархічних режимів явище неповторне. Саме цікаві та маловідомі факти з історії козацтва можна довідатися зі сторінок цієї книжки. Наприкінці вісімнадцятого століття російський царизм практично повністю знищив будь які ознаки автономії українських земель. Єдиним місцем де продовжувалися українські державницькі традиції залишалася Запорізька Січ, і поки існувала загроза від Кримського ханства російська влада була змушена миритися з таким станом речей. Але чергова російсько-турецька війна завершившись повною поразкою Туреччини, що дало змогу приєднати Крим до Російської імперії. За таких обставин Запорізька Січ більше була не потрібна російській імперії. 1775 року Запорізьку Січ зруйнували російські війська повертаючись з Криму. Але знищення Запорізької Січі не означало завершення славної історії запорізького козацтва. Подальша доля запорожців звичайно була трагічною. Спочатку більшість козаків заснували на території Туреччини Задунайську Січ, але турецький уряд примушував запорожців придушувати повстання православних народів Балкан. Тому запорожці повертаються на територію Російської імперії. Певний час вони існують як чорноморські козаки, врешті російська влада відправляє козаків на неспокійний Кавказ. Там в долині річок Кубань та Терек знайшли свій притулок колишні запорожці. Їх нащадки продовжують жити на території цієї місцевості.

"Історія козацтва після зруйнування Запорізької Січі" Тараса Чухліба та Олени Бачинської присвячена малознаному періоду історії українського козацтва, на який взагалі цілком не багато звертається уваги - адже він охоплює часи після втрати козацької автономії, після ліквідації гетьманства та полково-сотенного устрою, після знищення Січі. Книга звертає увагу на історію "емігрантських" Січей на території Османської імперії, зокрема на Задунайську Січ. Основний масив інформації відноситься до історії українських козаків в Російській імперії - до переходу задунайського козацтва на службу Росії, про формуванню Чорноморського та Кубанського козацтва, про участь козаків у війні проти Наполеона чи турків, про козацьких нащадків у населенні Лівобережжя. Багато розповідається про окремих персоналій - офіцерів та генералів на російській службі, що походили із козацьких родів (навіть на кінці є таблиці таких осіб). Багато уваги присвячено Гоголю і його створенню козацького міфу в культурі. Втім мені бракувало інформації про участь козаків у польських повстаннях на стороні повстанців, проти Росії, адже було багато цікавих фактів. Ще серед мінусів назву хаотичність книги - інформації хоч і багато, але згрупована вона доволі невдало - хронологія перемішана, то говориться про Гоголя, то про козаків у Туреччині, то про генералів-козаків, то знову Гоголь і знову козаки за Дунаєм і так воно скаче туди-сюди по темах. Але загалом книга хороша - має багато цікавої малознаної інформації. Ще слід звернути увагу на автора - Т.Чухліба, перу якого належить чимало найновіших праць по історії козацтва! Супроводжується також чорно-білими ілюстраціями. Правда папір бажав би бути кращим. Книга варта покупки і щоб її прочитали!

Книга «Історія козацтва після зруйнування Запорізької Січі» авторства Олени Бачинської та відомого історика, автора багатьох книг по історії козацтва, Тараса Чухліба, розповідає про історію українських козаків після 1775 року і до 1905. Побачивши цю книгу вона мене відразу заінтригувала, адже була присвячена малознаній темі. Також привабили і назви розділів у змісті. Втім, при ближчому знайомстві із текстом виявились і її «мінуси». Безперечний «плюс» книги – це значний обсяг фактажу поміщений на її сторінках. Втім тут є і специфіка – все відноситься до історії українських козаків, нащадків запорожців, в Російській імперії. Також розповідається про історію козаків на еміграції в Османській імперії – зокрема про Задунайську Січ і певні дрібніші формування. Особисто я думав, що у книзі знайду і про проекти наполеона відновити козацтво, і про формування козацьких загонів польськими повстанцями в 1830 р., однак цього я не знайшов. Ще інший «мінус» - хаотичність матеріалу. Все воно викладено якось не систематично. Наприклад кілька розділів присвячено Гоголю (козацьким міф у Гоголя, розділ про самого Гоголя і його родину…) але вони розсипані у різних частинах книги. Також губиться хронологія, адже наприклад про кінець 18 ст. мовиться і на початку і є в розділах на кінці книги. У різних місцях розповідають про генералів, що походили із козаків, у різних місцях і про козаків в Османській імперії і т.п. Так що все якось перемішено – це і не згруповано по хронології, і не по темах (наприклад – політика, персоналії, соціальні явища і т.д.). на кінці книги є цікаві розділи із статистичними даними про козаків, з картами їх розселення і т.д. Книга також не має посилань, а список літератури на кінці книги обмежений 40 позиціями. Втім є тут і цікаві таблиці у додатках, що стосуються демографії козацтва. А ще в книзі є чорно-білі ілюстрації. Втім саме факти (хоч і трохи хаотичні) роблять книгу привабливою і вартою, щоб її радити купити та прочитати!