Символічно присвячена пам'яті Ярослава Ісаєвича і Дмітрія Фурмана, нова книжка історика Андрія Портнова містить есеї, написані протягом 2002–2013 років й оприлюднені як на шпальтах «Критики» і ще низки вітчизняних часописів, так і в малодоступних тут іноземних періодиках, як-от російсько-американський «Ab Imperio», французький «Anatoli. Dossier Représentations du monde dans l’espace postsoviétique» і «Le Débat», польський «Arcana» тощо.

Розподілені за п'ятьма розділами з вельми промовистими назвами – «В очікуванні російського Ґедройця», «Українсько-польські пригоди», «Історії Другої світової», «Поневолена Академія» та «Inter Librorum» – і супроводжувані переднім словом «Третій (не)зайвий», два з половиною десятки есеїв становлять не так збірку різноспрямованих статтей про різні аспекти польсько-українських, українсько-російських і російсько-польських стосунків, як свого роду монографію, міцно зшитий наскрізним інтелектуальним сюжетом зв'язний текст, «доволі просту» ідею якого сам автор, наголосивши на засадничій неможливості розмежувати історіографію та політику, окреслює в такий спосіб: «Щоби зрозуміти польсько-російські, українсько-польські чи російсько-українські дискусії щодо майже всіх питань історії, політики та культури, важливо пам'ятати і брати до уваги, що в них завжди є третя сторона. Або, іншими словами, двосторонній діялог і двосторонні (не)порозуміння в реґіоні фактично ніколи не є двосторонніми, навіть якщо його учасники весь час про це забувають!»