Книга invisible woman для тех кому кажется, что женщины уже получили равные с мужчинами права и возможности. Это только кажется. И книга для тех кому не хватает аргументов и примеров чтобы сказать что нет, не получили. Стереотип, что человек по умолчанию мужчина так глубоко укореняется в нас что мир в итоге спроектирован под мужчин. А женщины оказались в роли меньшинств и исключений. Сегодня женщина может получить те же возможности что мужчина только если будет больше похожа на мужчину (поведением, образом жизни и тп). А как насчет того чтобы половина человечества могла оставаться собой и при этом иметь те же шансы на успех, комфорт, признание? Основная мысль книги: не надо исправлять женщин чтобы сделать из более похожими на мужчин. вместо этого надо исправлять технологии, подходы, дизайн, алгоритмы чтобы упростить жизнь женщинам уставшим за тысячи лет. О чем это вообще? Пример из книги: ширина клавиш стандартного фортепиано рассчитана на среднюю мужскую руку. То есть имея средние женские руки просто физически тяжелее стать классной пианисткой, зато шансы получить травму больше. Баланс рукояток топоров кстати тоже для мужской руки ;) Еще пример уже для городских: смартфоны распознают мужские голоса лучше, хотя женские более разборчивы и чуть медленнее. Но смартфоны тренировали на мужских записях. На парковке супер-офиса apple появился слот для беременных поближе ко входу только когда забеременела одна из топ-менеджеров. А в офисе гугла в котором есть все, нет комнаты для детей. Более серьезными примеры из разных сфер жизни вроде медицины и науки ищите в книге Каролайн Перез.

Ми живемо в двадцять першому столітті, де здавалося б жінки уже досягли багатого в тому, щоб жити незалежно, вільно, мати право голосу та можливість працювати. Але хіба ж цього достатньо? Дана книга піднімає досить дивовижні теми про роль жінки у цьому світі. А дивовижні вони в тому, що на диво їх чомусь до сих пір не піднімали, або піднімали, але якось дуже тихо. Ми живемо в світі, який побудований та оснащений для середньостатистичної білої людини, а саме - середньостатистичного білого чоловіка зростом 180 см та вагою 70 кг. Автомобілі, ремені безпеки, ліки, громадський транспорт, тренажерні зали - усе зроблено, щоб чоловікам було зручно. Протягом десятиліть збираються статистичні дані для усіх можливих нововведень в усіх можливих технологічних, наукових, соціологічних напрямах. Але ніде вони не розподіляються по гендеру. Та і взагалі жінок майже не беруть в контрольні групи, а якщо і беруть, то в основному їхні результати сприймають як "нетипові". Адже жіночий організм, з усіма його гормонами, непередбачуваний, і будь-які тести на ліки в залежності від фази менструального циклу, чи вагітності будуть видавати різні результати. А кому це потрібно? Краще ж стабільний чоловічий організм, де все точно. Тільки проблема в тому, що ці ліки призначені в основному для жінок, у яких згодом починають знаходити патології. У книзі піднято стільки питань - це і неоплачувана робота, яку з давніх часів виконують суто жінки; це і насилля, про яке жінки або бояться сказати, або жінкам просто не вірять; це і нерівноправна оплата праці; це і повне ігнорування внеску жінок в усі винаходи, препарати та інше. Це і взагалі несерйозне відношення до проектів, які презентуються жінками. Адже що ці жінки можуть толкового зробити? Написане викликає тільки подив та страх. Страх за те, що скільки б жінки не боролися за свої права, до повної перемоги ще далеко. Цю книгу має прочитати кожна жінка, кожен чоловік. Кожна людина має переосмислити та винести з неї дуже важливі уроки. Після цієї книги я дивлюся на світ зовсім по іншому. Я постійно помічаю моменти "чоловічого перекосу" з якими стикаюся у повсякденному житті, яких раніше не помічала.