Інтернат
Бумажная книга | Код товара 755692
Yakaboo 4.7/5
Автор
Сергей Жадан
Издательство
Книги - XXI, Meridian Czernowitz
Язык
Украинский
Год издания
2017
Количество страниц
336
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
145х215 мм
Переплет
Мягкий

Все о книге Інтернат

Предлагаем вашему вниманию книгу Сергея Жадана «Інтернат» на украинском языке от издательства «Meridian Czernowitz»!

О книге:

Война всегда приходит неожиданно. Просто посреди ночи наступает понимание, что слышишь звук выстрелов и видишь огонь в окне, и привычный ход дней бесповоротно нарушается. Теперь пришло время бороться за собственное выживание и решить, по чью сторону баррикад придется оказаться.

Именно такой выбор придется сделать Павлу, к чьему дому приближается линия фронта, которую нужно переступить...

Почему стоит купить книгу «Інтернат» Сергея Жадана?

«Інтернат» — глубокий и захватывающий роман, отразивший виденье автора жизни в зоне АТО, её драму проблемы выбора и самоидентичности, национальной психологии и патриотизма, радикальных взглядов и либерального равнодушия.

Это не роман-эпопея, которая призвана стать панорамой происходящего на Востоке Украины. Это локальная история одного простого школьного учителя — его стремлений, мотивации, и целей перед лицом опасности, когда за считанные часы может поменяться история и твоё место в ней. Она также о целом регионе, который уже привыкли считать отдельным, но всё равно продолжают за него бороться.

Роман «Інтернат» стал третьей книгой Сергея Жадана после «Життя Марії» и «Тамплієрів», которая касается темы военных действий в зоне АТО, которая так сильно волнует автора.

Как и многие другие книги Сергея Жадана, «Інтернат» заслуживает положительных отзывов от читателей.

Читать полное описание
Свернуть
Характеристики
Автор
Сергей Жадан
Издательство
Книги - XXI, Meridian Czernowitz
Язык
Украинский
Год издания
2017
Количество страниц
336
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
145х215 мм
Переплет
Мягкий
Рецензии
  •  
    Катастрофа в голові 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Три дні січня 2015 року. Донбас, лінія фронту. Наступ «не-наших», відступ «наших». Поневіряння мирного населення. Сюжет неначе з якогось фільму-катастрофи.
    Яка катастрофа і чому? На мій погляд, в першу чергу – катастрофа в голові. Одні були патріотами, другі – «совками», а треті – байдужими.
    В українців-патріотів самоідентифікація була, але їх була меншість.
    У «совків» самоідентифікація була – це адепти «русского мира» і «советского союза». Їх було немало.
    А у байдужих, яких була переважна більшість, самоідентифікації не було… Та, мабуть, і немає. Бо їм все одно, хто платить гроші… І їм все одно, хто «наш», хто «не наш». Сьогодні «наші» одні, завтра інші. І поки байдужі залишатимуться байдужими, виходу не буде…
    Два персонажі, що запам’яталися найбільше…
    Один – згадується двома реченнями. Раніше потрапив у автокатастрофу, знесло пів-черепа, але вижив… Прийшла війна, записався воювати. Думаю, зрозуміло за кого…
    Другий – наш воїн, що відступає… Він віддає вчителю для «шкільного музею» шматок вугілля з відбитком папороті, який він знайшов на місці розбомбленого краєзнавчого музею… Бо «йому ж мільйон років», бо «це – історія»…
    Мабуть, краще, що я читав з творів Жадана.
  •  
    Сергій Жадан "Інтернат" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Я не змогла пройти повз цю книгу. І не пошкодувала.
    Книга нелегка, болюча, важка. Книга про війну. Книга про тих, хто опинився по обидві сторони від лінії вогню. Книга про вибір, який необхідно робити, навіть якщо робити цього не хочеш.
    Паша - вчитель української мови в школі десь на Донбасі. Січень 2015. Лінія фронту наближається до його домівки. І Паша змушений буде перетнути цю лінію, щоб забрати племінника з інтернату. Щоб повернутися додому, Паші доведеться покинути звичне життя у своєму коконі і вийти із власної зони комфорту та визначитися на чиєму ж він боці.
    Немає ніяких натяків. Я просто дивуюся, як автор заховав усі свої емоції і так безпристрасно написав. Я б так не змогла. Але в тому і велика заслуга Сергія Жадана. Він показав позицію людини, яка відповідає, що "його це не стосується, що його ніхто не влаштовує, що він ні за кого". Шок, розпач, тиск реальності давить на героя. Проте природнє бажання вижити перемагає, хоч звичний світ тріснув і вже ніколи не буде таким, як раніше.
Купить - Інтернат
Інтернат
145 грн
Есть в наличии
 
Информация об авторе
Сергей Жадан
Сергей Жадан

Сергей Викторович Жадан — личность разносторонняя: одновременно поэт, прозаик, автор эссе, переводчик и организатор литературных фестивалей, рок-концертов, театрализованных представлений и даже акций гражданского неповиновения. Тем, кто хочет понять, чем живет современная украинская литература, советуем купить сборники стихов Сергея Жадана, а заодно почитать рассказы и романы этого популярно...

Подробнее

Рецензии Інтернат

4.7/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Катастрофа в голові 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Три дні січня 2015 року. Донбас, лінія фронту. Наступ «не-наших», відступ «наших». Поневіряння мирного населення. Сюжет неначе з якогось фільму-катастрофи.
    Яка катастрофа і чому? На мій погляд, в першу чергу – катастрофа в голові. Одні були патріотами, другі – «совками», а треті – байдужими.
    В українців-патріотів самоідентифікація була, але їх була меншість.
    У «совків» самоідентифікація була – це адепти «русского мира» і «советского союза». Їх було немало.
    А у байдужих, яких була переважна більшість, самоідентифікації не було… Та, мабуть, і немає. Бо їм все одно, хто платить гроші… І їм все одно, хто «наш», хто «не наш». Сьогодні «наші» одні, завтра інші. І поки байдужі залишатимуться байдужими, виходу не буде…
    Два персонажі, що запам’яталися найбільше…
    Один – згадується двома реченнями. Раніше потрапив у автокатастрофу, знесло пів-черепа, але вижив… Прийшла війна, записався воювати. Думаю, зрозуміло за кого…
    Другий – наш воїн, що відступає… Він віддає вчителю для «шкільного музею» шматок вугілля з відбитком папороті, який він знайшов на місці розбомбленого краєзнавчого музею… Бо «йому ж мільйон років», бо «це – історія»…
    Мабуть, краще, що я читав з творів Жадана.
  •  
    Сергій Жадан "Інтернат" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Я не змогла пройти повз цю книгу. І не пошкодувала.
    Книга нелегка, болюча, важка. Книга про війну. Книга про тих, хто опинився по обидві сторони від лінії вогню. Книга про вибір, який необхідно робити, навіть якщо робити цього не хочеш.
    Паша - вчитель української мови в школі десь на Донбасі. Січень 2015. Лінія фронту наближається до його домівки. І Паша змушений буде перетнути цю лінію, щоб забрати племінника з інтернату. Щоб повернутися додому, Паші доведеться покинути звичне життя у своєму коконі і вийти із власної зони комфорту та визначитися на чиєму ж він боці.
    Немає ніяких натяків. Я просто дивуюся, як автор заховав усі свої емоції і так безпристрасно написав. Я б так не змогла. Але в тому і велика заслуга Сергія Жадана. Він показав позицію людини, яка відповідає, що "його це не стосується, що його ніхто не влаштовує, що він ні за кого". Шок, розпач, тиск реальності давить на героя. Проте природнє бажання вижити перемагає, хоч звичний світ тріснув і вже ніколи не буде таким, як раніше.
  •  
    Три дні війни 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Автору роману «Інтернат», сучасному українському письменнику Сергію Жадану, вдалося, на мою думку, досягнути того, що хотів донести до читача. Війна на Сході, лінія фронту, відчай та розпач цивільних людей, і ненароком помічаєш, як сам опиняєшся поряд з героями, і вже тобі повітря пахне мокрою псятиною, відгонить горілим і відчуваєш, наскільки воно розріджене від страху, що немає чим дихати.
    У центрі подій – такий собі звичайний учитель української мови Паша, якому довелося перетнути лінію фронту, аби забрати на окупованій території свого племінника. Запізно, але краще пізно, ніж ніколи. Паша постійно боїться, сумнівається в собі, не може зробити не те що правильний, а взагалі будь-який вибір. Головний герой постав переді мною як класичний представник людини без чіткої громадянської позиції, який зовсім не усвідомлює, з ким ведеться війна, але часто наголошує на тому, мабуть, собі, аніж комусь, що він нікого не підтримує, що він за мир, і що саме проти нього ніхто не воює. «Тоді проти кого воюють?», – головне питання, яке ставить Сергій Жадан читачеві. Чи усвідомлює населення України правильну відповідь. Це і є головний посил цієї книги.
    «Інтернат» Сергія Жадана – це одна з небагатьох книг, яка не залишає питань, а навпаки, дає відповіді. У цьому її найбільша цінність. Автор закликає не боятись, думати, розрізняти, хто друг, а хто ворог. Книга чіпляє найтонші струни серця, коли розумієш, що на війні є місце не тільки для сліз та відчаю, а й для взаємодопомоги, симпатії, дружби, підтримки та опори. Люди у страху здатні на бездушні вчинки, але на противагу їм, є ті, хто не втратив віри, як, наприклад, Ніна, завідувачка інтернату, яка до останнього робила все для дітей. Автор протиставив її своєму головному героєві – Паші. Вона чітко усвідомлювала, проти кого війна і звідки в неї стріляють, не боялась відповідальності та здійснювала дії, не властиві жінці в її стані.
    Книга логічна, зрозуміла, сам автор – просто майстер порівнянь та метафор. «Дрібні яблуні, чорні й покручені, як жінки, що все життя тяжко працювали; тягнуться ЛЕПи, ніби підставки для рибальських сітей; акаем, який він тримає на руках, мов немовля, що ніяк не засне…», – це лише найменша частина з того, що можна навести з книги.
    Книга завершується реалістично, автор доносить до свідомого читача, що це не кінець, а лише початок. На мене особисто справила дуже сильне враження, тому раджу прочитати цю історію, яка точно не залишить нікого байдужим.
  •  
    Такі книги варто читати. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Ніколи не читала відгуків на цю книгу і навіть не знала про що вона. Але тепер тільки цьому радію, бо, прочитавши анотацію, точно б не взялася читати. Та це виявилося б великою помилкою.
    Не дуже люблю книги про війну, хоча не попадалися мені ще погані книги на цю тему. У книзі розповідається про війну на Донбасі, що також притягує до прочитання. Адже, ця війна торкнулася не лише Схід, а й Захід, Північ, Південь.
    Війна в книзі зображена не так бойовими лініями, як її наслідками для простих людей. Розумієш, як себе почувають люди, які залишаються в тім вирії подій. Починаєш відчувати емоції цих людей : страх, злість, розпач, зневіру.
    Автор дуже реалістично зображує героїв, він їх не ідеалізує, показує все як воно є насправді. Головний герой Паша тут замальовується боягузом. Його не хвилює війна, він звик жити звичайним буденним життям. Паша не переглядає новин, йому не має різниці за кого віддати голос на виборах. Відправившись за племінником через блокпости, він починає розуміти, що війна є не лише на екранах телевізорів, а й у справжньому житті. Війна калічить життя багатьох людей і його, в якійсь мірі, теж.
    Книга просякнута болем , туманом, смертю. Ї неможливо прочитати, не заплакавши. Для мене книга відкрила все по-іншому, не так, як собі все уявляла.
    Сергій Жадан пише легкою мовою. Є багато нецензурної лексики. Починаєш усвідомлювати, що дійсно солдати так говорять. Їм там точно не до вивчення етикету чи правильної вимови.
    Я вважаю, що книгу обов’язково потрібно ввести в шкільну програму в 11 клас.
  •  
    Життєва історія 66% пользователей считают этот отзыв полезным
    Один із найвідоміших сучасних українських письменників роботи, якого відомі всьому українському читацькому колу, написав свій чи не найкращий та дуже популярний твір «Інтернат», який більшість людей оцінює дуже позитивно. Книга достатньо депресивна, навіює негативні, цілком меланхолічні думки. Книга розповідає про війну, про східну Україну та побут людей, які там живуть. Перед нами постає дуже короткий проміжок часу, а точніше три дні, з життя звичайнісінької пересічної людини. Головний герой – вчитель української мови, який має аполітичний світогляд, але нажаль лінія військових подій доходить до місця проживання головного героя та його племінника, який опиняється в пастці інтернату будучи його вихованцем. Завдання Павла – так звати нашого вчителя, врятувати рідну людину з пастки військових подій. Впродовж цих трьох днів розгортаються подій, під час яких безлика людина, яка не цікавиться майже нічим, трансформується у відповідального та самовідданого громадянина. Книга наповнена великою кількістю художніх зворотів та літературних описів. Книга гарно ілюструє негативний вплив байдужості людей до свого життя, життя оточуючих та своєї держави. Глибока робота, наповнена алегорією, порівняннями та аналогічними лініями. Варта уваги кожного українського читача. Дуже рекомендую!
  •  
    Коли настане день, закінчиться війна 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Сергій Жадан написав дуже правдиву, чесну та відверту історію. Ця історія не про якусь кількість людей, вона про всіх нас. Цей роман написаний для нас та про нас, він розказує правду, якою б гіркою вона б не була. Хоча не тільки гіркою. "Інтернат" не відпускає с самого початку читання. Де б ти не був: на вулиці, вдома, на навчанні, на роботі - книга не відпускає тебе. Ця історія залишалася зі мною. Гадаю, що цей роман взагалі мене не покине. Текст написаний звичним для Жадана слогом, повним метафор, але простою та зрозумілою мовою. При цьому вона не втрачає своєї художності, не стає розмовною. Вона залишається літературною, але приближеною до сьогочасних реалій та тенденцій. Текст, звичайно, дуже емоційний та проникливий. При прочитанні особливо важливі ті моменти, коли ти бачиш свої думки у тексті, або коли точки зору збігаються. Цей роман може викликати різні думки, враження, але осторонь ніхто не залишиться. "Інтернат" дійсно дуже тяжкий та емоційний, трішечки нервовий. Також він дорослий зсередини та відвертий також. У ньому підіймаються питання, які багато хто не може навіть поставити, не те щоб відповісти. У першу чергу, цей роман про людей, про те що з нами відбувається, чому ми так себе поводимо. Ще він про суспільство та про війну, тобто про формування та життя суспільства під час війни, його реакцію та дії. Також про те, що робити людині під час війни, та про те, наскільки безжальною вона буває. Напевно, для багатьох цей роман буде дуже особистим. Читаючи цей роман, хочеться багато говорити, але, напевно, краще все ж таки помовчати та ще раз подумати. Голосно мовчати. Цей роман навряд чи забудеш, як і цю війну, яка залишили глибокий слід на нашому народі. І ця війна досі триває...
  •  
    Три дні - як ціле життя 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Донбас. Війна. Головний герой вирушає в захоплене місто, щоб забрати племінника з інтернату. Якби це написав інший автор, можна було б передбачити сльозливо-сопливу драму. Але Жадана в такому підозрювати не доводиться.
    Ви пробиратиметесь з ним у місто, де йдуть бої, будете перебіжками ховатись від обстрілів і чекати в ярах, поки пройде військова колона. Бо невідомо, за кого вони.
    Ви будете боятись, нервувати і багато матюкатися.
    А потім опинитеся посеред засніженого поля з почорнілою минулорічною кукурудзою, яку ніхто не зібрав, сам-на-сам із думками. З тими проблемами, які виникають у тих, хто лишився "там". Бо хтось приходить, щось робить, рекомендує, а потім іде. А вони лишаються із своїми проблемами.
    "Нікого не шкода. Нікого не шкода. Нікого не шкода" - постійно повторює головний герой, але я йому не вірю. Чому тоді трусяться руки? Шкода і малого, і офіціантку, і таксиста, і фізрука, і жінку в шубі. Шкода всіх, навіть тих, хто тут ні до чого".
    Кожна книга Жадана, що потрапляє до мене, перевершує попередню.
  •  
    Автор хоче заробити на АТО. Така ціна за м'яку обкладинку - це здирництво! 51% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга мені не сподобалась, як і наміри автора. Не сподобалась настільки, що я змушена написати рецензію.
    По перше: скільки можна спекулювати на АТО? Це вже стало як своєрідний бізнес! Всі такі "перейняті" ситуацією на сході України, і кожен хоче написати щось своє, щось, що буде продаватись. Але! Навіщо людям банальна історія із життя, яких там багато, а є й більш значущі!
    У цій книзі я не знайшла моралі, нічого, що підносить дух, може бути повчальним і показати людям, що потрібно, щоб війна нарешті припинилась!
    Твір читається важко - мова написання своєрідна, автор пише надумано. І події важкі, а хотілося би чогось приємного, що вселяє віру та оптимізм.
    І ось я побачила, що у автора аж три книги на цю тему, про АТО, про події, пов'язані з ним. Можливо, Жадан недарма вибрав саме таку тематику, бо люди схвильовані і це для кожного актуально. Хтось там живе, а хтось загинув, залишивши дітей сиротами та дружину - вдовою. А ось для автора - це бізнес!

    Мене обурило, що ціна за книгу у м'якій обкладинці, на тонкому папері не найкращої якості та геть не з видатним змістом на 336 стор. коштує у магазинах понад 230 грн. Благо, Якабу завжди ставить менші націнки.
    Тираж видання аж 20 000 примірників. Я працюю у видавничій сфері і мені відомо, що при таких великих тиражах собівартість примірника менша ніж 25 грн. А націнка в магазинах не перевищує 65%
    Звертаюсь до автора, а чи не занадто велику ціну ви поставили? Можливо, не варто заробляти на людських трагедіях? Якщо ви вже й пишите про це, то давайте якось по людськи. 90 грн. за цю книгу - було би справедливою ціною!
  •  
    Вдома пахне простирадлами 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Кожну книгу Сергія Жадана чекаєш з невимовним бажанням та притишеним хвилюванням. І після прочитання кажеш сам собі: він знову написав книгу, варту уваги.
    Отож, культовий( не побоюсь цього слова ) письменник сучасності, голос цілого покоління (і впевнений, що не одного) презентував роман про війну.
    Часопростір роману - три дні на Донбасі. Звичайний шкільний вчитель Паша відправляється в інтернат за племінником. До слова, інтернат знаходиться на "чужій" території, і Паші випадають нелегкі випробування, щоб забрати малого.
    Мотив дому проходить повз усю лінію сюжету. Паша хоче додому, інтернат для малого - це місце, з якого хочеться втекти.
    Жадан пише про те, що болить. Пише про найважливіше, про актуальне і дійсне, і його слова впиваються в серце, довго болять і чекають кращих часів, як чекає їх і сам автор.
    Читати книгу хочеться і хочеться, і не тільки тому що це болить. А тому що це варте прочитання.
    Рекомендую до прочитання не тільки тим, хто захоплюється творчістю Сергія Жадана, але й тим, кому небайдужа доля країни.
  •  
    Від Жадана
    Знову Жадан написав. На складну тему. Дуже буденно. І написав з такою, чорт забирай легкістю, як це вміє лише Жадан.
    Обсмалений війною Донбас, події які розгортаються у нас на очах (і в новинах і книжкові в принципі). І Паша, в принципі дрищ, ботан і явно людина яка пливе за течією в цьому всьому. Слабка мабуть особистість. Розорані дороги, звуки вибухів, і як завжди в Жадана – запахи. Купа запахів, побутових, гнилих, відчуття і присутність у запаха, які формують тло і реальність існування в умовах війни. І необхідність визначитися. Чи то просто забрати племінника з «Інтернату».
    Але одного дня ти просто просипаєшся і життя саме тебе заставляє щось робити. Як би ти від нього не ховався. І від дійсності. І як би ти був поза політикою, війна не може не стукнути у твої двері. Особливо, якщо ти живеш на її порозі.
    Дикі таксисти, роботяги, жителі маленьких містечок, «маленькі люди» - стандартний набір Жаданячих героїв. Нетиповим дещо тільки є умови, в яких ми зараз живемо. Але і вони теж перетворюються на щоденну рутину. Незмінним лишається тільки рух…
  •  
    Людські долі всередині війни
    Сергій Жадан - один з найпопулярніших і найуспішніших письменників та поетів сучасної України. Загалом я не купую і не читаю книги про АТО/ООС. Таких книг дуже багато, їх пише хто завгодно і якість написаного не дуже висока (толерантно виражаючись). Проте, коли побачив книгу Жадана на цю тему, не втримався. Сподівався, що такий майстер не повинен писати аби що. І мої сподівання підтвердились. "Інтернат" - книга, головні герої якої звичайні цивільні люди всередині війни. Вони живуть на межі фронту і не можуть бути впевнені в завтрашньому дні. Їм доводиться розбиратися в собі і намагатись ідентифікувати себе. Адже прямо в їхньому місті проходить лінія, де з одного боку люди одних поглядів, з іншого - протилежних. Якщо раніше не обов'язково було вибирати з ким ти, то нинішні умови змушують задуматись.
    Головний герой - шкільний вчитель, який нічим не вирізняється із "сірої маси", мусить перетнути лінію фронту, щоб забрати з інтернату свого племінника та повернутися з ним назад, додому. Він зустрічає людей, які мають різні думки з приводу ситуації навколо. Кожна з них має свою правду і свою долю. На цьому шляху він розкривається як особистість, в ньому проявляються якості, які раніше були глибоко приховані. Він починає знаходити спільну мову і рости в очах племінника, який раніше вважав свого дядька слабаком.
    "Інтернат" написаний в жаданівському стилі: бруд, розруха, безперспективність. Лінія руху головного героя не пряма, коли щось планується, а потім виконується незважаючи на труднощі. Деякі речі йому не вдаються з першого разу або і взагалі. Це наближає читача до персонажа.
    Незважаючи на те, що роман про на таку популярну нині тему, відчуття, що автор намагається хайпонути на цьому в мене особисто не виникло. Чим більше буде таких якісних творів про ситуацію на сході, тим глибше зможуть поринути в неї люди, які живуть в інших місцевостях України. Таким чином менше буде думок "То десь там, далеко, а тут все добре". Роман дає зрозуміти, що крім сухих новин з війни, там ще є люди, їх долі всередині цієї війни.
  •  
    ...Одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь. Ти його не розпалював. Але гасити його доведеться й тобі...
    Я не фанат сучасної української літератури. І в списку прочитаного мною небагато творів про війну. Однак цей роман дійсно вартий кожної витраченої секунди, він захоплює та затягує майже з першої сторінки. Я придбала електронну версію, тому не можу судити про бумажне видання, якість друку тощо. Суджу про наповнення роману. Це книга не зовсім про війну та зовсім не про інтернат. Вона про те, як змінюється світогляд звичайної людини, гасло якої "Моя хата скраю", коли в її мирне життя вривається пекло реальних бойових дій. Автору вдалося донести до свого читача важливу думку - не буває чужої війни, якщо бойові дії вже у твоєму власній домі. Головному герою доводиться впевнюватися в цьому на власній шкірі, коли він намагається вибратися зі своїм племінником з міста під час зміни лінії фронту. Головне у романі не те, хто жертва, а хто загарбник; автор не акцентує увагу на військових - уважний читач зрозуміє, про яку зі сторін йде мова. Важливі переживання простого вчителя, який напочатку книги усіма силами намагається хапатися за думку, що якщо він нікого не зачепив, то ніхто йому нічого не заподіє. Роман однозначно вартий місця на поличці українського читача.
  •  
    прочитав і не жалкую
    «Дім великий, проте бідний... Господарі, мабуть, переживають, чи ніхто замки не збив. Ну ось, замків ніхто не збивав, просто стіни немає. Ну й веранди заразом. І вхідних дверей...»

    Прочитав роман “Інтернат” Сергія Жадана. Три дні. Всього три дні з життя молодого викладача української мови. Ані півслова де, але завдяки натякам зрозуміло, що Дебальцево — Світлодарськ; ані півслова коли, але зрозуміло, січень — лютий 2015. Три дні намагання врятувати племінника, тобто евакуювати з захопленого терористами Дебальцево, до підконтрольного Україні Світлодарська. Три дні зимового туману, який вкриває все навкруги та крізь сторінки книги вповзає в душу. Авжеж роман не про війну, не про бойові дії, не про терористів, не про ЗСУ, не про смерть. Це все є, але воно в тумані, десь там на обрії... Книга про відповідальність дорослої людини перед дитиною, про бажання виправити помилки, про намагання бути корисним.
    Бажаєте почитати? Звертайтесь. Бажаєте почитати та підтримати українську літературу — не проходьте повз книгарень.
  •  
    Три дні, або важкий шлях до рідного дому…
    Чи можуть змінити життя три дні? Мабуть ні, але якщо це дні війни, безперечно, кожна хвилина може бути вирішальною.

    Український поет і прозаїк Сергій Жадан, написав надзвичайно щемко і боляче про війну на Донбасі. Хоча книжка вийшла друком у 2017 році, актуальність на жаль не зникла, адже війна триває…
    Відгуки читачів різні, хтось захоплений, хтось вражений, а хтось розчарований чи засмучений.
    “Інтернат” - назва книги не випадкова, адже це місце до якого прямує молодий учитель мови, який вважав себе завжди аполітичним та байдужим до всього. Проте, в момент небезпеки та біди Паша усвідомлює цінність родини, любові та країни.
    Автор намагається максимально щиро і без зайвого пафосу розповісти про людей які залишаються в “сірій зоні”. Як вони живуть тижнями під обстрілами в підвалах своїх багатоквартирних будинків, про що вони думають коли життя тримається на волосині. Чи хтось з них задумується про патріотичність чи любов до Батьківщини, коли декілька дні поспіль немає їжі...

    Війна як вона є, очима донецького вчителя української мови Паші, який за три дні побачив реалії дітей з інтернату, людей на переповненому вокзалі у вогкому підвалі та мешканців маленького будиночка які були щедрі на прихисток незнайомцям, як саме виглядають українські воїни, життя яких закінчилось…
    Бо яскрава вишиванка чи гучний гімн, не завжди прояв патріотизму, а мовчазна боротьба і мужня витривалість військових…

    Звичайно це моя суб’єктивна думка але саме ця книжка мене зачіпила і змусила повернутись від рутинних проблем до реалій в якій живе моя країна п‘ятий рік поспіль.
    Відгуки читачів різні, хтось захоплений, хтось вражений, а хтось розчарований чи засмучений, однак "Інтернат" одна з найкращих книг про сучасну Україну і її незагоєну рану...
    Адже чужої біди не буває, а біль незагоєних ран не може залишати холоднокровним нікого…Ця книжка до сліз…
  •  
    Довгий шлях додому
    Історія про пересічних, звичайних людей, яких застала війна. Про тих, хто мало задумується над патріотизмом, а швидше живе за течією. І тут раптом війна... Але вони не мають своєї думки, лише так, головне щоб не стріляли і їх не чіпали. Просто живуть, не задумуючись, без своєї думки, без якогось конкретного політичного погляду...
    Звичайний вчитель, в якого не склалося життя, але який живе чесно, як вміє, намагається знайти свого племінника, що через свою недолю опинився в інтернаті. Попереду канікули, тож логічно забрати пацана додому до діда, аби трохи перепочив на селі. Адже матір десь у рейсі, то хто ж, як не рідний дядько може забрати його. Але одна деталь все ускладнює - на вулиці АТО...
    Три дні поневірянь, пошуків та тривоги в окупованому місті серед наляканих людей, серед натовпу, який не знає а що далі.
    Важко скласти якесь однозначне враження про головного героя, він ніби й рятує племінника, але сам такий безводний, без якогось чіткого усвідомлення свого я, якась надломлена людина. А в образі пацана відчувається юнацький максималізм, ще незламність і жага до життя незважаючи на обставини. Важкий твір, відчувається постійна тривога, постійне напруження, кожен крок дається дуже важко.
    Блокпости, постріли, танки, схованки, підвали...
    Довгий і складний шлях додому...
  •  
    ...Нічого не має. Нікого не шкода.. (с) Паша
    Вагалася, чи варто читати "Інтернат", бо відгуки чула різні, а нічого іншого в авторстві Жадана, не читала.
    Але, все ж, тема сучасної війни, спокусила. І зараз не жалкую, що прочитала. На мою думку, краща художня книга, про сучасну війну.
    Події відбуваються в січні 2015 року, в одному з Донбаських міст, з якого виходять українські військові, а на їх місце приходять інші військові...
    В тексті нема конкретної назви міста, де відбуваються події, але знаючи події на фронті, можна легко здогадатися про яке місто йдеться.
    Головний герой, Паша, вчитель української мови, намагається потрапити в міський інтернат, щоб забрати звідти племінника.
    Паша, це збірний образ середньостатистичного донбасівця. В нього нема чіткої думки про війну, про те, хто "наші", а хто "не наші", хоч він і вчитель української
    мови, мовою він говорить тільки під час уроків. Але заради племінника, йому доводиться вийти з своєї "зони комфорту", зустріти чимало людей, зрозуміти деякі речі.
    Книга начебто про війну, але на мою думку, більше про людей, про тих,хто намагається жити в умовах війни і про те, про людські цінності і їх відсутність.
    Книга болюча, бо хоч це і художній роман, розумієш, що все це існує в реальному житті, що люди-роботи, які не мають власної думки, а просто живуть на автоматі,
    вони поруч і їх багато.
    Але її варто прочитати, щоб хоч трошки зрозуміти настрій Донбасу, зрозуміти, які люди там живуть, що ними керує.
  •  
    Коли війна не твоя
    "Інтернат" Сергія Жадана - це історія про сучасні події, що відбуваються на Сході України, у так званому АТО (антитерористичній операції) чи ООС (операції об"єднаних сил). І ця розповідь іде не від військового чи добровольця чи волонтера, ця історія від звичайних людей, які підтримують або не підтримують одну або іншу сторону.
    Мені здається ця історія дуже життєва, бо ж багато мирних жителів сходу до яких додому прийшла війна, насправді не можуть розібратися хто і що погано, а що добре. Для них зло всі і все, що руйнує їх домівки, наносить шкоду їх рідних, що просто посягається на їх життя. Але головне в цій позиції те, що вона не може тривати постійно, рано чи пізно приходить час коли потрібно все-таки зробити свій вибір, вирішити хто твої, а хто чужі.
    У цій книзі, Жадан, дуже вміло відображає свого героя і його внутрішні переживання та митарства в тих подіях, що склалися. Не знаю, можливо автор так по справжньому описує тому, що і його особисто заділа ця війна.
    "Інтернат" - це історія Павла, який вимушений перейти лінію фронту, щоб забрати додому свого племінника з інтернату. Обстріли, вибухи, українські військові, повстанці, страх і мужність, яку він породжує, з однієї сторони це ризик ціною життя, з іншого можливість подивитися на своє життя по іншому.
    Дуже емоційна історія. Рекомендую!
  •  
    Інше життя
    Я не читав Жадана до цього. Ця книга була перша. Але брати чи ні «Інтернат», я довго вагався. Купив. Прочитав. Не пошкодував.

    Це не та книга, читаючи яку ти посміхаєшся та отримуєш
    задоволення. Задоволення отримуєш, але від читання, а не самої книги. Адже книга складна і містить нецензурну лексику, що підкреслює ті події.

    Це інше життя, не таке як в нас. Ми турбуємося, як стильніше вдягнутися, який бургер обрати, куди на відпочинок полетіти. А в цей же час, за тисячу кілометрів, у твоїй країні вирує інше життя. Там зовсім інші проблеми, переживання, цінності.

    «Варто було потрапити сюди, в середину пекла, аби відчути, як багато ти мав і як багато втратив».

    Книга про нас і Україну, про вчора і сьогодні, про надію та безвихідь, про чужинців в твоєму домі та місцевих у підвалах.

    «Інтернат» дає їжу для роздумів та переосмислення свого життя. Варто прочитати.

    «Сьогодні мене ніхто й ніщо не зможе зупинити. Сьогодні я навчусь любити й сприймати цей світ таким, яким він є. І він, світ, хай теж вчиться мене любити».
  •  
    «Ми ж тут усі, як подумати, в інтернаті живемо».
    Насправді «Інтернат» - це роман не про війну, а про людську байдужість, тваринний страх, що не дозволяє називати речі своїми іменами, і травмовану національну пам’ять («…у вашій країні історію вчити – як рибу ловити: ніколи не знаєш, що витягнеш», - влучно підсумує в розмові з головним героєм загадковий Пітер).
    Якось напрочуд швидко та легко автор вводить свого читача в життя звичайного вчителя Паші з околиць окупованого Донецька, що вирушає в дорогу з метою забрати з інтернату свого племінника. Шлях – не з легких, адже раптово у місті змінюється влада, на вулицях хаос, що поступово переростає в анархію. Дорога до інтернату та повернення до себе додому стає не просто випробуванням на мужність, сміливість, кмітливість та проворність, а ще й можливістю врешті визначитися зі своєю громадянською позицією, яка в Паші (вчителя української мови та літератури!) відсутня.
    Без сумніву, все в романі - метафора: і сама будівля інтернату, й інвалідність (фізична неповноцінність) Паші, і його світоглядні зіткнення з власним батьком та племінником, Ніною-директоркою інтернату, фізруком Валерієм… За всім цим проступають паралелі зі станом сучасного українського суспільства, відчутна спроба спрогнозувати майбутнє (особливо вражає діалог між Пашею та військовим, що віддає вчителю шматок вугілля з обрисами листя папороті, якому мільйони років: «Ми з тобою ще не народились, а й їй уже був мільйон років. Ми з тобою здохнемо, а вона й далі десь лежатиме собі. Історія, розумієш? Ось це – історія. А ми з тобою не історія: сьогодні ми є, а завтра нас не буде»). Власне, це роман, над яким варто замислитись, в який важливо заглибитись, бо в підтексті закопано чимало.
    Що ще мене вразило, так це унікальне вміння пана Сергія акумулювати у власних художніх текстах живу, непідробну, нефальшиву чуттєвість. Його «Інтернат» – це суцільне «проживання» й відчуття війни: тілесне, нюхове, зорове й дотикове водночас. Жадан ніби пропускає через себе простір Донецька, намагається вловити найтонші зміни й трансформації, спричинені війною. У романі багато пилу, бруду, урвищ, білосніжного та жовтого, «мертвотного» снігу, каміння, голих дерев, «збезчещених» будинків, уламків цегли, облізлої фарби, ганчір’я, крові, сирості, бездомних собак, решток свійської худоби, що вже почала розкладатися…
    Жаско, моторошно, апокаліптично, але так самобутньо й не схоже на стиль інших письменників.

  •  
    Інтернат
    Дуже довго відкладала знайомство із Сергієм Жаданом, бо з низки відгуків про його творчість я зробила висновок, що його проза слабша від поезії, а оскільки я не є великим шанувальником поезії загалом, то із знайомством якось не складалося. Книгу "Інтернат" мені подарували і це прискорило процес, який я так довго відкладала і робила це дарма. Хоча "Інтернат" фанати письменника і не вважають його найсильнішим творінням, я залишилася в захваті по прочитанню і вже не можу дочекатися, щоб прочитати щось нове.
    Головний герой Паша - простий шкільний учитель, який створив навколо себе комфортну бульбашку, в якій жити простіше - ніяких емоцій, нікого не шкода. Той факт, що в містечку біля його рідної станції триває війна він також намагається ігнорувати, але коли війна підійшла аж так близько, чи довго протримається його бульбашка?
    Роман написаний простою, доступною мовою, при цьому глибокий і емоційний. Він епізоду з вугіллям, на якому залишився давній відбиток папороті, просто мурашки по шкірі. Дуже рекомендую до прочитання цю книгу усім, кому не байдужа наша сучасна історія.
  •  
    це і твоя війна... 40% пользователей считают этот отзыв полезным
    В дитинстві ти грав у войнушки... Все було логічним і правильним-свої, чужі...
    Ставши старшим ти читав книги про війну... Мовчки заздрив, бо он там, на війні, люди подвиг здійснили, героями стали, а їм було усього 10... 15...20... 40... А ти, а в тебе й надії на подібне немає...
    Потім ти захопився фільмами. І хоч вони таки рясніли далеко не геройськими буднями, кров"ю, смертю, болем і брудом, та хотілося спробувати, пережити і, ясно, героєм стати...
    І от війна на порозі, топчеться уже який рік. Соромно стає за войнушки, дурнуваті книжки, не менш дурнуваті фільми, якими захоплювався, та героїв, яким заздрив...
    Тепер читаєш про цю війну. Свою. Іди й будь героєм!
    Не йдеш...
    "Інтернат"-це книга про війну, про вибір, про відповідальність, про стійкість, про незламність, про все, що приводить до війни і є на війні.
    Вона немає компромісів, у ній голо неприкрита правда, і кожною клітиною ти реагуєш на неї.
    "Інтернат" не дозволяє залишитися осторонь, він забороняє покласти відповідальність за ось цю свою війну на когось іншого. Кожне слово, кожна літера у книзі стверджує, що у цій війні є й моя вини... І твоя... І усіх...
    І лише фінал, який пахне чистими простирадлами, дає надію, що все рано чи пізно буде добре. Затишно і спокійно...
  •  
    Слова, що оберігають, як страховий поліс, де франшиза обернено пропорційна рівню твоєї віри 27% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга про війну, в якій немає місця таким словам як "АТО", "ополченці", "ДНР", "нацгвардійці", проте є багато надії, переживання і любові. А ще - типових "жаданізмів": "обтяжені торбами наче гріхами", "викрутив кермо, як викручують білизну" та ін. Книга -
    надзвичайно легка і приємно стилістично до читання і водночас надзвичайно важка емоційно. Багато реальних описів, деталізація настроїв дозволяє сповна зануритися в атмосферу, пережити події, описані в книзі. Завершення книги написано у новій для Сергія Жадана манері з непередбачуваним кінцем, натякаючи на справжнього головного героя. Хоча, чи був він там - вирішувати читачам. Презентація автора ще більше розкрила суть, а вибраний уривок, прочитаний в повній тиші та темряві зворушив до сліз. Дуже рекомендую до читання людям з різними поглядами і переконаннями.
    ***
    ловіть його рухи, ковтайте приголосні і дослухайтесь до голосних.
    щось є магічного у цьому мужикові середнього віку з лицем алкаша.
    герой нашого часу. без вогнепальних і ножових
    змінює час у якому живемо рядками вірша. (с)
    ps: навіть думки про нього йдуть у розмірі та ритмі.
  •  
    Не буває чужої війни 27% пользователей считают этот отзыв полезным
    Головний герой Паша, вчитель української мови, разом із своїм батьком живе у невеличкому містечку на Сході України. Хоча бойові дії вже розпалі, і чутно канонади з лінії фронту, він ніби живе у раковині: не дивиться телевізор, не розуміє, що його учні прийняли ту чи іншу сторону у конфлікті…
    Одного дня він вирушає зі своєї залізничної станції до сусіднього містечка, в якому йдуть бої, аби забрати із інтернату свого племінника. Під час своєї подорожі він зустрічає багато людей, по різні боку фронту, із кожним проживає маленьке життя. І лише повернувшись із племінником додому розуміє, що немає «чужої» війни. Ти не можеш залишатись в стороні, ти маєш усвідомити, на якому ти боці…
    У мене виникло відчуття, наче сам автор пройшов через всі випробування героя. Кожне речення, кожне слово переповнене болем…Не дивлячись на легкість подання та певною мірою «непередбачуваний» сюжет, книга досить важка для читання, і примушує про багато що замислитись.
    Ця книга перш за все про вибір, який ми робимо кожного дня, і про відповідальність за наші дії. І це не стосується лише ситуації на Сході України.
  •  
    Просто Жадан 20% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга нереально крута. Як і все, що пише і робить Жадан. Якщо через сто років ще існуватимуть паперові гроші, то не сумнівайтеся: з купюр на наших правнуків буде дивитися Сергій Вікторович.
    Твір побудовано на дійсному бажанні автора розказати і показати нам все те, що було там: всю ту війну, всі сльози, страхи і біль.
    І дуже цікаво, що там буде неоднозначна позиція. Вона буде дуже цікавою для тих, хто інформацію про війну бере тільки з телевізора (байдуже якого: українського або російського). Просто це історія про людину яка йде. Йде до чужих аби забрати свого і не знає, чи повернеться. І поки вона йде: бачить все неймовірне те, що відбувається там, на Українському Сході.
    Екскурсія у війну. Екскурсія у смерть.
    Коли читала цю книжку, то постійно, невпинно згадувала оту фразу з вірша: "Любов варта життя, не кажучи вже про смерть". Як і "Тамплієри", так і "Життя Марії". Так і "Інтернат": по свіжому. Про головне. Жадан для мене письменник дуже важливий і я рада, що читаю таке, живу у такий час. Він справжній. Мало таких, як він.
  •  
    Про ,,Інтернат" Сергія Жадана: сильно, емоційно та правдиво. 18% пользователей считают этот отзыв полезным
    Саме роман ,,Інтернат" став моїм першим твором, через який я відкрила для себе сучасного українського поета та письменника Сергія Жадана. Кажуть, віддані шанувальники його творчості чекали на вихід чергового прозового видання біля трьох років. Діждалися. Я прочитала його. І також поповнила лави Жаданових прихильників!)

    По-перше, мені надзвичайно сподобалася та заінтригувала обкладинка книжки: на мою думку, вона якнайкраще відображає атмосферу чтива, оті темно-сірі тони, а також є своєрідним репрезентом того, як щось (хтось?) перетворюється на історичну пам'ятку (згадку?), яку слід неодмінно зберегти та передати нащадкам. Бо хто ж ми є без історії? На обкладинці ж зображено археологічну знахідку - камінь із відбитком папороті: цю реліквію із зруйнованого музею рятує та передає головному герою український боєць, щоб той ,,зберіг історію"... А по-друге, мене вразила та глибоко запала в серце мова письма: епітети, порівняння та метафори. Склалося враження, що автор ,,прожив" текст, пропустив через себе кожне речення - такі твори не можуть не зачіпати читача, тим паче, що тематика, на жаль, залишається, актуальною...(

    Січень 2015-го року.Головний герой роману - 35-річний вчитель української мови Паша. Він живе поблизу лінії фронту на Сході України. Займає нейтральну позицію, не дивиться телевізора і хоч щодня чує канонади, ходить на роботу. Коли бойові дії охоплюють сусіднє містечко, подається туди, щоб забрати з інтернату свого племінника - Сашу. Звідти, пройшовши через небезпеки та зруйноване війною місто, Паша повертається уже зовсім іншою людиною, усвідомивши нарешті, на чиєму боці він є...
 
Характеристики Інтернат
Автор
Сергей Жадан
Издательство
Книги - XXI, Meridian Czernowitz
Язык
Украинский
Год издания
2017
Количество страниц
336
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
145х215 мм
Переплет
Мягкий
Бумага
Офсетная
Шрифт
Minion Pro
Тираж
20 000
ISBN
978-966-97679-0-5
Вес
500 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Украинская литература
Литература по периодам
Современная литература
 

Об авторе Інтернат