Перша частина манги задала настрій містичного трилера, який не вкладається у рамки логіки та здорового глузду. Друга ж частина робить різкий рух та пропонує читачу побачити більше реального світу. На мою думку, це цікавий підхід, оскільки можна не тільки бути пасивним спостерігачем, а почати "власне розслідування" та намагатися відгадати події трохи раніше. Окрему увагу я хотіла би приділити виданню. Якість та увага до дрібничок на найвищому рівні, але паузи між частинами великуваті. Ба більше наклади досить повільно доходять до полиць магазину. Перший наклад змели майже миттєво, а другий чекали майже пів року. Трохи більше була різниця між виходом першої та другої частин. Це суттєво відрізняється від того, як видавництво "Азбука" одразу видає всі томи за раз. Але слід враховувати розміри видавництв, штат співробітників тощо. До чого я це веду? Треба трохи почекати, щоб отримати усі частини: терплячість, терплячість і ще раз терплячість. Треба підтримати вітчизняного видавника, бо в Україні це друге видавництво, яке пропонує мангу українською із повагою до традицій першоджерела.

Я чекала на продовження манґи "Інша" з великим нетерпінням, адже перший том, який більше знайомив читача з героєм та створював атмосферу гнітючого очікування, ніж лякав, несподівано завершився страшною кривавою смертю і залишив читача сам на сам із його цікавістю. Події другого тому розпочинаються наступного дня. Уся школа збентежена смертю в класі 3-3 і учні знову заговорили про прокляття, яке переслідує учнів цього класу та їхніх близьких. У цьому томі події розгортаються куди швидше, а відчуття, що кожен персонаж у небезпеці, стає все сильнішим. Сакакібара Коічі нарешті дізнається, що відбувається у класі 3-3 і з чим це пов'язано, але він також помічає, що ставлення шкільних товаришів до нього змінюється. І так, друга чверть також завершилась на вельми інтригуючій ноті, тож знову вмикаємо режим очікування та схрещуємо пальці, аби Мольфари випустили продовження в найближчі місяці. Видання другої частини відрізняється від першої єдиною деталлю (заберіть від екрану перфекціоністів) - корінець суперобкладинки залишили круглим, тоді як у першій частині він був пласким. В усьому іншому воно точно таке ж - цупкий жовтуватий папір, м'яка темна обкладинка, яскрава суперобкладинка. Видання легко розкривається і загалом його дуже приємно тримати в руках. До речі, помилку з переплутаними іменами художника та автора сценарію тут виправили. Також видавництво знову поклало у книжку листочок з інструкцією, як правильно читати манґу, я все ще вважаю це дуже милим. Всім любителям азійських жахів рекомендую. Сподіваюсь, це не остання манґа цього жанру, яка вийшла українською мовою.